Ухвала суду № 61821579, 06.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/84/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Ониська М. М., представника відповідача Борозни М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Латагро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасуваня рішення про опис майна у податкову заставу від 17 грудня 2015 року №20269/10/26-56-16-05.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 20 березня 2015 року ТОВ «Латагро» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року за № 9044854353, якою задекларовано суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на початок звітного (податкового періоду) графа 6 таблиці 1 Д2 (р. 26) у розмірі 10787550, 00 грн., яка згідно Додатку 2 до декларації складається, в тому числі, з графи 4 (суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 7087782, 00 грн.

Вказана сума в графі 4 Додатку 2 до декларації за лютий 2015 року автоматично зменшилась в інтегрованій картці платника податку, в результаті чого станом на 20.03.2015 р. залишок суми задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року становив 0,0 грн.

В подальшому, ТОВ «Латагро» було встановлено помилку: в Додатку 2 до декларації за лютий 2015 року в пункті «а» не було задекларовано жодних сум залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на які позивач мав бажання збільшити розміри сум податку реєстраційного ліміту.

У зв'язку з самостійно виявленою помилкою позивач 20 квітня 2015 року подав до податкового органу уточнюючий розрахунок за лютий 2015 року № 9073960931 з Додатком 2, в п. «а» якого відобразив суму 1200000, 00 грн.

В той же час, у графі 4 таблиці 1 вказаного додатку позивач знову відобразив позитивне значення у розмірі 7087782, 00 грн. (а. с. 25).

З огляду на це, в інтегрованій картці платника податку залишок від'ємного значення у розмірі 7087782, 00 грн., який вже мав значення « 0», відобразився зі знаком «-», що фактично означає недоплату позивачем позитивного значення ПДВ на цю суму, тобто є податковим боргом підприємства перед державою.

Такий результат обґрунтовується особливостями уточнення показників податкової звітності з ПДВ за лютий 2015 року.

Так уточнення показників повинно було відбутися наступним чином: в таблиці 1 додатку 2 до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, необхідно було вказати: зі знаком «+» суму залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів станом на 1 лютого 2015 року, якщо у додатку 2 до основної декларації платник податків відобразив суму не повністю, або зі знаком «-», якщо у додатку 2 до основної декларації платник податків відобразив суму, що перевищує наявне в нього від'ємне значення.

Відтак, позивач не повинен був відображати у графі 4 додатку 2 до уточнюючої декларації суму від'ємного значення у розмірі 7087782, 00 грн. оскільки таким чином ним штучно був збільшений залишок від'ємного значення вдвічі.

Всі дії позивача в сукупності призвели до виникнення в інтегрованій картці платника податку податкового боргу у розмірі, в тому числі, 7087782, 00 грн.

Відповідно до податкової вимоги від 06 травня 2015 року № 4263-23 відповідачем повідомлено позивача про існування податкового боргу станом на 05 травня 2015 року з податку на додану вартість у розмірі 7776259, 00 грн. (частину суми становить узгоджене податкове зобов'язання за березень 2015 року).

Відповідно до рішення відповідача № 20269/10/26-56-16-05 про опис майна у податкову заставу від 17 грудня 2015 року на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ «Латагро», а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому (а. с. 32).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Нова форма податкової декларації була затверджена Порядком подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, та передбачила Розділ IV для відображення залишків від'ємних значень попередніх періодів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, в розумінні статей 187, 200, пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та Порядку № 966 дійшов висновку, що позивач неправильно заповнив уточнену податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року, відобразивши суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті за підсумками поточного звітного податкового періоду.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме зазначення у графах 4 та 5 таблиці 1 сум податку, які перевищують суми ПДВ, що обліковувались в ІКПП, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні Кодексу.

Відповідно до рішення ГУ ДФС від 26 лютого 2016 року № 4407/10/26-15-16-01-16 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Латагро» на податкову вимогу від 06 травня 2015 року № 4263-23 встановлено, що станом на 05 травня 2015 року в інтегрованих картках АІС «Податковий блок» обліковувався «технічний» податковий борг, автоматично сформований в інтегрованій картці внаслідок некоректного заповнення платником податку додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, у зв'язку із чим скасовано податкову вимогу від 06 травня 2015 року № 4263-23 та зобов'язано ДПІ у Подільському районі привести дані інтегрованих карток платника податку ТОВ «Латагро» з податку на додану вартість у відповідність до вимог законодавства (а .с. 51 - 55).

Відтак, дані інтегрованої картки позивача не відповідають фактичному існуванню у позивача заборгованості з податкового зобов'язання перед бюджетом, тобто податковий борг, зазначений відповідачем у податковій вимозі є формальним.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу та надсилання податкової вимоги.

Натомість, з огляду на те, що податковим органом вищого рівня скасовано податкову вимогу від 06 травня 2015 року № 4263-23 колегія суддів приходить до однозначного висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Також відповідачу було відстрочено сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги у відповідності до ст. 88 КАС України.

Відтак, вирішенню підлягає питання стягнення з відповідача судових витрат в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39467012) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському районі міста Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1339, 80 грн. (одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 06.10.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.