Ухвала суду № 61821395, 29.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27250/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Епель О.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління державної судової адміністрації в Київській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації в Київській області, де третя особа - Державна казначейська служба України, та просив визнати неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку та зобов'язати здійснити нарахування та виплату відповідної допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на порушення норм чинного законодавства відповідачем не було здійснено виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з виходом його у відставку.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з 22 червня 1987 року працював на посаді судді Білоцерківського міськрайсуду Київської області.

12 Травня 2015 року звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку на підставі ч.1 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 634-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_3 звільнено з посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Наказом Голови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року №17/ос/г «Про звільнення судді ОСОБА_3» вирішено вважати ОСОБА_3, суддю Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звільненим з займаної посади 18 серпня 2015 року у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 16 липня 2015 року №636-VIII.

В подальшому. ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління ДСА України в Київській області із заявою, в якій просив на підставі ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виплатити йому вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, Листом від 04.12.2015 №06-08/5029 Територіальне управління ДСА України в Київській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги, оскільки, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регламентувала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, втратила чинність.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою, а тому відмова останнього у такій виплаті є правомірною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 3 статтею 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звільнення ОСОБА_3 з посади судді та відрахування його зі штату Білоцерківського міськрайсуду Київської області, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 0.1 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Вказані положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» неконституційними визнано не було.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/201 З висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних,' зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (16 липня 2015 року).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 по справі № К/800/49608/15.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку у Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області не було правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Епель О.В.