Ухвала суду № 61821215, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кір'якова Н.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №263/3912/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Святодух О.Б., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2016 року у справі № 263/3912/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

30 березня 2016 року Позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання його дій неправомірними та зобов'язання відновити виплату пенсії. Вказала, що вона є пенсіонером, знаходиться на обліку в органах пенсійного фонду. З 31.05.2014 року позивачеві було призначено та вона отримувала пенсію відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» В теперішній час позивачка працює на державній службі на посаді головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Донецькій області. З 01.04.2015 року виплата пенсії за віком їй була припинена. У зв'язку із цим позивачка звернулась до відповідача із письмовою заявою. Відповідач у своїй відповіді повідомив, що відповідно до положень п. 4Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі ОСОБА_4 № 213-VIII ), яким внесені зміни, зокрема до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, відповідно до внесених змін, частина 1 ст. 54 цього закону була викладена у наступній редакції «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, яким пенсія призначена відповідно до цього закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законом України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються». Із вказаними доводами відповідача позивач не погодилась, вважає дії відповідача незаконними.Ухвалою суду першої інстанції від 31.03.2016 року при відкритті провадження у справі було залишено без розгляду позовні вимоги позивача за період з 01.04.2015 року по 29.09.2015 року на підставі вимог ст. 99 КАС України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2016 року у справі № 263/3912/16-а позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_3. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_3 виплату раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 30 вересня 2015 року.Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 54 закону 2262, яка діяла на час зупинення пенсії позивачеві передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Інших підстав для поновлення виплати пенсії , згідно вказаної норми Закону № 2262 не передбачено.

Крім того, відповідно до пункту п. 5 Прикінцевих положень Закону України « про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних законів, при цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії, а отже обмеження у виплаті пенсії для працюючих пенсіонерів продовжують діяти.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач до судового засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача з 31.05.2014 року та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі ОСОБА_4 2262-XII).

Рішенням відповідача № 3/1 від 01.04.2015 року позивачці з 01.04.2015 року виплата пенсії позивачці призупинена у зв'язку з тим, що позивача з листопада 2014 року по теперішній час працює на посаді головного державного ревізор-інспектора ГУ ДФС у Донецькій області, з посиланням на ст. 54 Закону № 2262-XII.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив наступне.

Суд зазначає, що посада, на якій працює позивачка дійсно не дає позивачці права виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки позивач не має права отримувати пенсію у порядку та на умовах ст. 37 Закону України «Про державну службу».Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 вказаного Закону в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, чинного з 28.03.2015 року, яка діє в теперішній час та на час зупинення позивачеві виплати пенсії з 01.04.2015 року «на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку».ОСОБА_4 позивачка не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (позивачеві на теперішній час лише 52 рік), та не має стажу державної служби 10 років, позивач не має права на отримання пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»

1 квітня 2015 року набрав чинності ОСОБА_4 № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 54 7 Закону № 2262-XII та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи позивачки, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом пятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

ОСОБА_4 № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII .

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає їй права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому з цієї дати позивачу повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугою років, призначена відповідно до Закону № 2262.

По справі № 21-948а16 від 24 травня 2016 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_4 № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI. Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2016 року у справі № 263/3912/16-а - залишити без задоволення.Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2016 року у справі № 263/3912/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2016 року.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_5