Ухвала суду № 61821203, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/855/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі №805/855/15-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2016 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 19.10.2015 року № 000002/220/1155 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобовязання за основним платежем 283 168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 141584,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МНДЦ «Промресурс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої контролюючим органом складено акт № 105/05-38/220/34032208 від 29.09.2015 року. Позивач вважав, що контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість, оскільки операції з контрагентом ТОВ «МНДЦ «Промресурс» були реально виконані в повному обсязі, що підтверджується первинними документами (т. 1, а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000002/220/1155 від 19.10.2015 року частково, на суму 410 602 (чотириста десять тисяч шістсот дві) гривні 07 (сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2, а.с. 84-87).

Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, суд першої інстанції оминув увагою той факт, що на момент проведення перевірки (з 16.09.2015 року по 22.09.2015 року) позивачем не в повному обсязі надано документи, які необхідні для обґрунтованого висновку. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. На думку апелянта, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів(т. 2, а.с. 91-96).

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Апелянт у судове засідання також не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а апеляційній скарзі просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34032208, місцезнаходження юридичної особи: 85670, Донецька обл., місто Вугледар, вул. Магістральна, 4, та знаходиться на податковому обліку у відповідача, що підтверджується інформацією з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Відповідач, Марїнська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

10 вересня 2015 року, відповідачем, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 37 про проведення з 16.09.2015 року по 22.09.2015 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МНДЦ «Промресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року (т. 1, а.с. 32).

За результатами проведення зазначеної перевірки, відповідачем складено ОСОБА_2 № 105/05-38/220/34032208 від 29 вересня 2015 року, яким встановлені наступні порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період липень 2014 року на суму 283 168 грн. (т.1, а.с. 17-31).

06 жовтня 2015 року позивачем до Мар'їнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області подано заперечення до акту документальної позапланової перевірки за вих. № 2160, в якому ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» просило визнати безпідставним та скасувати акт документальної позапланової невиїзної перевірки в частині правомірності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «МНДЦ«Промресурс» (т. 1, а.с. 36-38).

Рішенням Марїнської ОДПІ про результати розгляду заперечення від 13.10.2015 року № 1097/10/05-38-22-13-5, вимоги, викладені у запереченні від 06.10.2015 № 2160 залишено без задоволення, а висновки, викладені в акті від 29.09.2015 року № 105/05-38/220/34032208 залишено без змін (т. 1, а.с. 39-41).

На підставі ОСОБА_2 перевірки 29.09.2015 року № 105/05-38/220/34032208 Мар'їнською ОДПІ, 19 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000002/220/1155, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 424 752,00 грн., з яких, за основним платежем 283 168 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141 584 грн. (т.1, а.с. 34).

Відповідно до пункту 14.1.157. ст.14 ПКУ, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

28 жовтня 2015 року позивач звертався до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою за вих. № 2223, в якій просив скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення (т. 1, а.с.42-44).

За результатами розгляду вищезазначеної скарги, Державною фіскальною службою України , 24 грудня 2015 року прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу - без задоволення (а.с. 45-49).

Крім того, позивач, 12 січня 2016 року звертався до Державної фіскальної служби України зі скаргою, в якій також просив скасувати податкове повідомлення-рішення №000002/220/1155 від 19.10.2015 року (т. 1, а.с. 50-52), однак, рішенням Державної фіскальної служби від 11.02,2016 року № 2843/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Марїнської ОДПІ від 19.10.2015 року № 000002/220/1155 та рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення (т.1, а.с. 53-55).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо задовольнивши позов на суму 410 602,07 грн., не прийнявши при цьому, у якості належного доказу подорожний лист № 005894 від 24.07.2014 року, оскільки зазначений подорожній лист містить посилання про завдання водія за марш туром «Донецьк Макіївка», що не відповідає умовам поставки, визначеним у спеціфікації № 12 від 24.07.14 на цей товар, а місцезнаходження постачальника товару згідно договору № 123 є м. Донецьк, а місцезнаходження отримувача м. Вугледар та відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МНДЦ «Промресурс» укладено договір поставки № 123 від 18.04.2014 року.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію виробничо - технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна вартість кожної партії товару вказується у відповідних специфікаціях до договору. Загальна сума договору встановлюється сумою всіх специфікацій, які є невідємною частиною цього договору (т.1, а.с. 56-57).

На виконання вимог договору поставки № 123 складені специфікації: №1 від 18.04.2014 року, №2 від 25.06.2014 року, №3 від 26.06.2014 року, №4,5 від 27.06.2014 року, №6 від 03.07.2014 року, №7 від 11.07.2014 року, №8 від 15.07.2014 року, №9 від 22.07.2014 року, б/н від 05.08.2014 року, №12 від 24.04.2014 року (т.1, а.с.58-68).

Крім того, на виконання вищезазначеного договору складено видаткові накладні: № 23 від 01.07.2014 року на суму 111 000 (у т.ч. ПДВ - 22 200 грн.), № 24 від 01.07.2014 року на суму 58 301,67 грн. (у т.ч. ПДВ 11 660,33 грн.), № 25 від 01.07.2014 року на суму 106 666,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 21 333,33 грн.), № 26 від 01.07.2014 року на суму 280 221,32 грн. (у т.ч. ПДВ 56 044,26 грн.), № 27 від 02.07.2014 року на суму 94 580 грн. (у т.ч. 18 916 грн.), № 28 від 02.07.2014 року на суму 66 666,67 (у т.ч. ПДВ 13 333,33 грн.), № 29 від 03.07.2014 року на суму 41 000 грн. (у т.ч. 8 200 грн.), № 30 від 04.07.2014 року на суму 132 516,66 грн. (у т.ч. 26 503,33 грн.), № 31 від 04.07.2014 року на суму 11 629,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 325,84 грн.), № 32 від 04.07.2014 року на суму 1 193,33 грн. (у т.ч. 238,67 грн.), № 33 від 07.07.2014 року на суму 77 260 грн. (у т.ч. 15 452 грн.), № 34 від 07.07.2014 року на суму 32 457,50 грн. (у т.ч. ПДВ 6 491,50 грн.), № 35 від 08.07.2014 року на суму 112 947,49 грн. (у т.ч. ПДВ 22 589,50 грн.), № 36 від 08.07.2014 року на суму 14 000 (у т.ч. ПДВ 2800 грн.), № 37 від 11.07.2014 року на суму 19 700 грн. (у т.ч. ПДВ 3 940 грн.), № 38 від 18.07.2014 року на суму 121 951,67 грн. (у т.ч. ПДВ - 24 390,33 грн.), № 39 від 24.07.2014 року на суму 99 333,30 грн. (у т.ч. ПДВ 19 866,66 грн.), № 40 від 18.07.2014 року на суму 30 333,33 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 066,67 грн.), № 41 від 24.07.2014 року, № 42 від 24.07.2014 року на суму 4 083 ( у т.ч. ПДВ 816,60 грн.), (т. 1, а.с. 70,76, 80,84, 88, 92, 97, 102, 107,111, 117, 126, 131,136, 141,146, 151,156,160).

З матеріалів справи вбачається, що оплата за запчастини та матеріали проводилась (відповідно до умов договору поставки № 123 (п. 3.2)) в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: № 5922 від 02.07.2014 року на суму 437 600 грн., № 6065 від 18.07.2014 року на суму 820 000 грн., № 6068 від 22.07.2014 року на суму 350 000 грн., № 6120 від 28.07.2014 року на суму 172 000 грн. (т.1, а.с. 163-166).

За наслідками виконання договору поставки ТОВ «МНДЦ «Промресурс» на адресу позивача виписані податкові накладні: № 4 від 01.07.2014 року , № 2 від 01.07.2014 року, № 5 від 01.07.2014 року, № 3 від 01.07.2014 року, № 7 від 02.07.2014 року, № 6 від 02.07.2014 року, № 8 від 03.07.2014 року, № 9 від 04.07.2014 року, № 11 від 04.07.2014 року, № 10 від 04.07.2014 року, № 12 від 07.07.2014 року, № 13 від 07.07.2014 року, № 14 від 08.07.2014 року, № 16 від 08.07.2014 року, № 17 від 11.07.2014 року, № 18 від 18.07.2014 року, № 19 від 18.07.2014 року, № 20 від 24.07.2014 року, № 22 від 24.07.2014 року, № 21 від 24.07.2014 року (т.1, а.с. 74, 78, 82, 86, 90, 95, 100, 105, 109, 115, 120, 129, 134, 139, 143-а, 149, 154, 158, 162).

Вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2014 року, серпень 2014 року, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді. Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені до показників розділу II «Податковий кредит» податкової декларації за липень 2014 року у сумі 283 168,35 грн.

Крім того, слід зазначити, що п. 5.1 договору № 123 встановлено,що прийняття та передача продукції по кількості здійснюється на підставі товаро-супровідних документів.

Виконання вказаного пункту Договору № 123 підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: б/н від 08.07.2014 року, б/н від 25.07.2014 року, б/н від 25.07.2014 року, б/н від 18.07.2014 року, б/н від 02.07.2014 року, б/н від 18.07.2014 року, б/н від 03.07.2014 року, б/н від 04.07.2014 року, б/н від 07.07.2014 року, б/н від 11.07.2014 року, б/н від 07.07.2014 року, б/н від 04.07.2014 року, б/н від 01.07.2014 року, б/н від 08.07.2014 року (т.1, а.с. 71,93,98,103, 112-113, 118, 127, 132, 137, 142, 147), а також актами технічного обстеження № 315/1 від 08.07.2014 року, № 379 від 24.07.2014 року, № 392 від 24.07.2014 року, № 374 від 24.07.2014 року, № 315/2 від 18.07.2014 року, № 325/1 від 02.07.2014 року, № 364 від 18.07.2014 року, № 326 від 03.07.2014 року, № 333 від 04.07.2014 року, № 342 від 07.07.2014 року, № 357 від 14.07.2014 року, № 342/1 від 07.07.2014 року, № 341/1 від 04.07.2014 року, № 341 від 04.07.2014 року, № 315 від 01.07.2014 року, № 314 від 01.07.2014 року, № 316 від 01.07.2014 року, № 317 від 01.07.2014 року, № 325 від 02.07.2014 року, № 344 від 07.07.2014 року, № 353 від 08.07.2014 року (т. 1, а.с. 73, 77, 81, 85, 89, 94, 99, 104, 108, 114, 119, 123, 128, 133, 138, 143, 148, 153, 157, 161).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що виконання угоди за договором № 123 підтверджено первинними документами та відображено у бухгалтерському обліку, що підтверджує факт реального виконання договору, а тому, висновок податкового органу про нікчемність угоди є помилковим.

Приймаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПКУ, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення платником податку товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст.201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України, право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Як вбачається зі змісту податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МНДЦ «Промресурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014 р. та на яку йдеться посилання в акті перевірки, підприємства були зареєстровані, як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтво платника ПДВ на момент виконання господарських операцій.

На виконання умов Договорів поставки цим контрагентом, як продавцем, були видані ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» податкові накладні, тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво платника ПДВ було чинним і він мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Крім того, в акті перевірки податкового органу зазначено, що ТОВ «МНДЦ «Промресурс» сформовані податкові зобов'язання, задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2014 року, за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаним на продаж товарів, робіт (послуг) на адресу контрагентів-покупців.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 Положення № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються на виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України, - «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Що стосується посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених підприємством з ТОВ «МНДЦ «Промресурс», то не має обґрунтувань, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що всі фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентам у період, що перевірявся, не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Посилання апелянта на ту обставину, що оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної нормами чинного законодавства непередбачено, а сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Марїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року у справі №805/855/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через пять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

ОСОБА_3

ОСОБА_2