Ухвала суду № 61821195, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/1222/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегії суддів у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 805/1222/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 50 380,45 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2016 року Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення до Державного бюджету України орендної плати за землю у сумі 50 380,45 грн. (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) 9 234 (дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 21 (двадцять одну) копійку заборгованості з орендної плати з фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 114-115а).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що у відповідності до вимог статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, протягом дії цього Закону, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань є сертифікат Торгово-промислової палати України, якого немає в наявності у позивача.

Крім того, апелянт зазначає, що нормами Податкового кодексу не передбачено пільг щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та вказує, що відповідно до ст. 5 ПК України, у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечить поняттям, термінам, правилам та положенням ПК України, для врегулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила, та положення Податкового кодексу (а.с. 119-122).

Під час апеляційного розгляду відповідач та представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_2, зареєстрований 29.05.2000 року Виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області є фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 2 267 017 0000 000448, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 В 00 № 180677 (а.с. 6-8,9).

29 грудня 2003 року між Дружківською міською радою (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди землі.

Пунктом 1 цього договору передбачено, що орендодавець, рішенням № 4/14-59 від 18.12.2003 року передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться: вул.. Фрунзе, 8, м. Дружківка Донецької області, кадастровий номер 1411700000:00:004:0296.

Підпунктом 2.3 пункту 2 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4880,47 грн. на рік, та сплачується щомісячно в розмірі 406,71 грн. (а.с.71-72).

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про податковий борг по орендній платі з фізичних осіб вбачається, що станом на 01 квітня 2016 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 50 380 45 грн., у тому числі: податок 50 036,20 грн., пеня 344, 25 грн.(а.с. 10-11).

Сума податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 50 380,45 грн. утворилась за період з 30.07.2013 року по 30.03.2016 року, на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за № НОМЕР_2 від 06.02.2013 року (а.с. 14-17), № НОМЕР_3 від 14.02.2014 року (а.с. 18-21), № НОМЕР_4 від 19.01.2015 року (а.с. 22-25) та № 90103067965 від 05.02.2016 року (а.с. 26-28) за земельну ділянку, розташовану в м. Дружківка.

Як вбачається із відомостей зі зворотнього боку облікової картки платника податків, ОСОБА_2 не сплачено самостійно визначену у деклараціях орендну плату за землю за період з березня 2013 року по березень 2016 року у загальній сумі 50380,45 грн. (а.с. 29-52).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач звільнений від орендної плати за користування земельною ділянкою починаючи з квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а що стосується стягнення заборгованості за період з 30.07.2013 року по 30.03.2014 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що положення вимог Закону № 1669 на вказану заборгованість не розповсюджуються, оскільки її нараховано до початку проведення антитерористичної операції, задовольнивши позовні в частині стягнення з позивача заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 9 234, 21 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі ПК) та Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1. статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

На виконання вимог вищезазначеної норми, позивачем 11 лютого 2015 року складена податкова вимога № 141-25, з якої вбачається що станом на 10 лютого 2015 року сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням становить: 23625,54 грн., у тому числі за основні платежі 23281,29 грн., пеня 344,25 грн., яка отримана відповідачем 20 лютого 2015 року, про що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

З приводу зазначеного, колегія суддів зазначає наступне.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі Закон № 1669).

Статтею 6 Закону № 1669 передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 Закону № 1669 встановлює - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Дружківка Донецької області.

Антитерористична операція розпочата 14 квітня 2014 року та триває по теперішній час.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території, де проводиться антитерористична операція, а саме, м. Дружківка Донецької області, він, з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на підставі норм Закону № 1669.

Посилання апелянта на відсутність у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про підтвердження форс-мажорних обставин колегія суддів не приймає до уваги з огляду на безумовне звільнення від плати за землю, яке передбачене в силу Закону № 1669.

Посилання апелянта на ст.. 5 ПК України, а саме, що для врегулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила, та положення Податкового кодексу, колегія суддів зазначає, що, в даному випадку, з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Щодо стягнення з відповідача податкового боргу із земельного податку за період з липня 2013 року по березень 2014 року у розмірі 9 234,21 грн., то в цій частині рішення суду не оскаржувалося.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 05 жовтня 2016 року.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 805/1222/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

ОСОБА_4

ОСОБА_5