Постанова № 61821170, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/777/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохін А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №805/777/16-а (головуючий І інстанції Козаченко А.В.) за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності зобовязання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання незаконною бездіяльність в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку тривалість 20 календарних днів за період роботи з 01 листопада 2013 року по 23 лютого 2015 року; зобовязання нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 20 календарних днів за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області з 01 листопада 2015 року до 23 лютого 2015 року; зобовязання нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 23 лютого 2015 року по день постановлення судового рішення.

Додатковою заявою від 09.06.2016 року позивач змінив позовні вимоги та просив визнати незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині невиплати компенсації за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дня за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області з 01 січня 2015 року до 23 лютого 2015 року; зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дня за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області з 01 січня 2015 року до 23 лютого 2015 року»; зобовязати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 23 лютого 2015 року по день постановлення судового рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, в наслідок чого зобовязано відповідача нарахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 робочих дні за період роботи на посаді судді Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області; зобовязано нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року включно. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що вирішуючи питання про проведення нарахувань працівникам місцевих загальних судів він керується інформацією, викладеною керівником апарату чи головою суду у копії відповідного наказу, що надходить до ТУ ДСА України в Донецькій області. Копія наказу голови Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 23.02.2015 року №01 «Про відрахування зі складу суду судді Шалпегіної О.Л.» не містить відомостей щодо виплати компенсації за невикористану відпустку. Відповідач також зазначив, що чинним законодавством територіальним управлінням ДСА України не надано повноважень щодо збирання та оброблення інформації, яка стосується надання відпусток, зокрема кількості днів використаної суддями та працівниками апарату суду відпусток. Відповідач вважає, що для нарахування та виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки не було законних підстав.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст.197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 позивач призначена суддею Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області та наказом в.о. голови зазначеного суду № 14-к від 01 листопада 2013 року зараховано до штату Кіровського районного суду міста Макіївки на посаду судді.

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 року №27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним судам. Зокрема, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення, адміністративні і кримінальні провадження, підсудні Кіровському районному суду м.Макіївки Донецької області, було передано для забезпечення розгляду Краматорському міському суду Донецької області, у звязку з чим Кіровський районний суд м.Макіївки Донецької області припинив свою роботу.

Указом Президента України № 83/2015 від 14 лютого 2015 року позивача переведено на роботу на посаду судді Заводського районного суду міста Запоріжжя.

Згідно до пояснень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у відповідності до наказу голови Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 23 лютого 2015р. №01 позивача відраховано 23 лютого 2015р. зі складу суддів Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області, у звязку з чим нарахування суддівської винагороди було здійснено до 23 лютого 2015 року включно.

За приписами ст. 130 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинної у спірний період, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів. Тобто, виходячи із вказаної норми, за кожний місяць роботи судді нараховується право на щорічну відпустку у кількості 2,5 робочих дні.

З наданих відповідачем копій розрахункових листків вбачається, що за період роботи позивача на посаді судді Кіровського районного суду м. Макіївки з 01 листопада 2013 р. до 23 лютого 2015 р. оплата за використану відпустку здійснена за такі періоди: у квітні 2014 р. оплачена відпустка за 9 робочих днів (3 дні у квітні та 6 днів у травні); у липні 2014 р. оплачена відпустка за 26 робочих днів (11 днів у липні та 15 днів у серпні). Тобто, загальна кількість використаної позивачем відпустки становить 35 робочих днів за період роботи з 01.11.2013 р. до 31.12.2014 р. включно.

Доказів щодо здійснення позивачеві оплати відпустки за період з 01.01.2015 р. до 23.02.2015 року, що складає 4 повних робочих дня, відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на відсутність інформації про кількість днів невикористаної позивачем відпустки, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки наявні у відповідача розрахункові листи за весь час роботи позивача на посаді судді Кіровського районного суду суду м.Макіївки Донецької області надавали відповідачу можливість визначити кількість невикористаних днів відпустки.

Судом першої інстанції вимоги позивача про зобовязання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 23 лютого 2015 року по день постановлення судового рішення, задоволено частково за період з 24 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції оскаржена лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині задоволення позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції помилково задоволено позов в частині зобовязання відповідача нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року включно, виходячи з наступного.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у день звільнення не працював, з вимогою про розрахунок у відповідності до вимог ст..116 КЗпП України до відповідача не звертався.

Тобто, відповідачем не було порушено строки розрахунку, встановлені ст..116 КЗпП України, а тому відсутні правові підстави для застосування відповідальності у відповідності до вимог ст..117 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов в цій частині.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування постанови та прийняття нової постанови про відмову в частині позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №805/777/16-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №805/777/16-а скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про зобовязання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року включно.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про зобовязання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 лютого 2015 року по 04 березня 2015 року включно.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року по справі №805/777/16-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

суддів: А.А.Блохін

ОСОБА_2