Ухвала суду № 61821046, 05.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2016 рокусправа № 808/9110/15 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 808/9110/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач), в якому просив визнати протиправним не включення відповідачем його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобовязати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника ПАТ «Банк Камбіо», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № ЗФ-05/1376 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 12.09.2014 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що ним, як уповноваженою особою на ліквідацію банку може бути забезпечено та проведено перевірку договорів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що можуть спричинити погіршення фінансового стану банку. Було проведено перевірку договору укладеного банком з ОСОБА_2 на предмет надходження коштів, результати роботи щодо перевірки оформлено відповідним протоколом, в якому зафіксовано, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли на рахунок позивача з поточного рахунку №26208600100194.978 у національній валюті України, від фізичної особи ОСОБА_3 з призначенням платежу: «Перерахування коштів», у подальшому з поточного рахунку позивача кошти у сумі 11000 євро були перераховані на депозитний рахунок, який також відкрито на імя позивача. Апелянт вказував, що призначення платежу є незвичайним та має на меті фіктивне призначення платежу, метою відкриття рахунку та перерахування на нього коштів у сумі 11000 євро є отримання грошових коштів не в порядку черговості від банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У своїх доводах апелянт посилався на кримінальне провадження №22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України та посилався на нове кримінальне провадження № 12015100000001201 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України. Апелянт вказував, що відповідно ст.216 Цивільного кодексу України, недійсним правочин є той, що не створює юридичних наслідків, зважаючи на невідповідність правочинів змісту їх дії, позивач втратив статус вкладника, а кошти втратили статус вкладу, позивач набув статус звичайного кредитора банку. Не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованими.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає - частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню, провадження по справі - закриттю з зазначених підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути більшою за 200000 грн., адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами, тому позивач, як вкладник банку, має право на суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на дату прийняття рішення про виведення Фондом ПАТ «Банк Камбіо» з ринку, саме у розмірі його вкладу 11000 євро. Суд першої інстанції вказував, що ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено вичерпний перелік підстав (випадків), коли Фонд не відшкодовує кошти вкладникам банку, що ліквідується. Суд першої інстанції вказував, що Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, такого запису щодо ПАТ «Банк Камбіо» не внесено, звідси, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не завершив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами. Позивачем було у належний строк подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву про виплату гарантованої суми відшкодування, однак така заява є не розглянутою, кошти по ній не виплачені, що вказує на протиправність дій відповідачів. Позивач є вкладником ПАТ «Банк Камбіо», згідно договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, договір є не розірваним або визнаним недійсним, тому позивач має право на включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Матеріалами справи встановлено, що 12.09.2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) укладено договір №ЗФ-05/1376 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення, сума вкладу складає 11000 євро, банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №26304600101376.978. Строк розміщення вкладу з 12.09.2014 року по 15.12.2014 року.

Встановлено, що 12.09.2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» (банк) та ОСОБА_2 (клієнт) укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку №26304600101376.978 у іноземній валюті. На виконання умов договору, 12.09.2015 року ОСОБА_2 перерахував кошти в розмірі 11000 євро до відділення «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Камбіо», що підтверджується копією платіжного доручення від 12.09.2014 року та банківською випискою.

Встановлено, що з метою перевірки вкладників фізичних осіб Тимчасовою адміністрацією банку утворено Комісію з перевірки вкладів фізичних осіб. Протоколом Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 року, зазначено, що в ході перевірки виявлені наступні факти: - безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» у серпні-вересні 2014 року (загальна сума залишків по цим банківським рахункам фізичних осіб станом на 05.12.2014 складає 54701865,14 грн.); - безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» у серпні-вересні 2014 року (загальна сума залишків по цим банківським рахункам фізичних осіб станом на 05.12.2014 складає 222079798,70 грн.). Комісія у протоколі зазначила, що призначення платежу вищезазначених операцій свідчить про їх нетиповий характер: надання та повернення фінансової допомоги (позики), залучення коштів на вклад іншої фізичної особи, перерахування коштів на поповнення поточного рахунку іншої фізичної особи тощо. Комісія запропоновувала Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_1 тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.12.2014 року №140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо». 05.12.2014 року в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 з питанням щодо включення його до реєстру вкладників банку. Листом від 10.04.2015 року № 19/1465 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_1 повідомив позивача, що операції по його рахунку підпадають під ризиковані операції.

Листом від 25.06.2015 року № 02-036-20714/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_2 про відсутність про нього інформації як про вкладника банку у загальному переліку.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно п. 2, п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Отже, виходячи із аналізу норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Банк Камбіо» знаходиться в процедурі ліквідації у звязку із неплатоспроможністю.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Варто вказати, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Суд першої інстанції вирішуючи спір в адміністративному судочинстві, невірно визначив підсудність спору.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду слід скасувати а провадження у справі закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст.ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 808/9110/15 скасувати.

Провадження у справі № 808/9110/15 закрити.

Розяснити ОСОБА_2 право звернення до суду у порядку господарського судочинства.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.О. Круговий