Постанова № 61820586, 05.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р. Справа № 805/2387/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС»

до Донецької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/000014/1, картки відмови в прийнятті митної декларації від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/00015

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» заявлений позов до Донецької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/000014/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/00015.

Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, визначення митної вартості товару було проведено відповідачем з чисельними порушеннями норм чинного законодавства України. Зауважив, що фактично, відповідачу було надано всі документи, обов’язковість яких передбачена нормами Митного кодексу України (далі – МК України), і які підтверджують заявлену митну вартість за першим методом – за ціною договору, а згідно оскаржуваного рішення, відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод – за ціною договору щодо ідентичних товарів. Представник позивача 5 жовтня 2016 року надав клопотання про розгляд справи в прядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, зазначає, що рішення про коригування митної вартості від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/000014/1 є таким, що прийнято відповідно до чинного законодавства, з урахування всіх обставин. Отже, оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/00015 також ґрунтується на приписах діючого законодавства. Також зазначив про права митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визначення митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою. 5 жовтня 2016 року представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 24819472, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 6 липня 2016 року.

4 лютого 2016 року між Акціонерним товариством «Лебединський горно-збагачувальний комбінат», заснованим та який здійснює свою діяльність по законодавству Російської Федерації як постачальником та позивачем як покупцем був укладений контракт № 28/16/160426, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити протягом строку дії цього контракту гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди). Згідно пунктом 1.1. контракту від 4 лютого 2016 року, кількість, ціна та умови поставки визначаються сторонами в додатках до контракту.

4 лютого 2016 року між сторонам булу укладено додаток № 1 до контракту від 4 лютого 2016 року, згідно якого покупець (позивач) зобов’язувався оплатити та прийняти, а постачальник поставити відповідно до умов контракту наступний товар: гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ «Лебединський ГЗК» (РФ), код ТН ЗЕД 7203 10 00 00, ТУ -0726-003-00186803-2009 зі змінами № 1 від 1 січня 2011 року, № 2 від 24 жовтня 2011 року, № 3 від 10 грудня 2013 року, в кількості 3600 тон (+/- 5% в опціоні), строки поставки - лютий 2016 року. Умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801) кордон РФ/Україна, країна походження – Росія. Вартість за 1 тону – 127 доларів США 20 центів, загальна вартість 480816 доларів США (з урахуванням опціону).

15 березня 2016 року у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України для митного оформлення товару з боку позивача разом з митною декларацією № 700080000/2016/001067 було надано відповідачу: контракт від 4 лютого 2016 року № 28/16/160426 разом з додатком № 1 від 4 лютого 2016 року, рахунок-фактуру (інвойс) від16 лютого 2016 року № 160426-1-2, заявку на купівлю валюти від 25 лютого 2016 року № 4, висновок про вартість товару, виданий ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 4 березня 2016 року № 867, прейскурант цін виробника від 1 січня 2016 року, лиси щодо ціноутворення та надання знижок від 1 лютого 2016 року № 40-949, від 26 лютого 2016 року № 40-1271, від 11 березня 2016 року № 40-1482, митну декларацію експортера від 12 лютого 2016 року № 10101050/120216/0000110, протокол тендерного комітету від 29 січня 2016 оку № 1.

15 березня 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшло електронне повідомлення № 43278 згідно якого, документи, що були подані для митного оформлення містять розбіжності, а саме у висновку про вартість товару, що було видано ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 4 березня 2016 року № 867 контрактна ціна на горячебрикетоване залізо порівнюється з цінами на перероблений чавун і металобрухт, які за своєю суттю не є подібним товаром, а лише альтернативним видм сировини. Отже, висновок про вартісні характеристики товарів, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і є неякісним, тому не може бути використаним.

Відповідач електронним повідомленням від 15 березня 2016року за № 43278 зазначив, що спираючись на статті 53, 55, 57, 59 Митного кодексу України митний орган застосовує для визначення митної вартості товару другорядний метод (за ціною договору щодо ідентичного товару). Як джерело інформації відповідач зазначив МД від 12 лютого 2016 року за № 110120000/2016/401566, вага партії 1466,5 тон, вартість тони 162 долари США, вартість партії 237573 долари США.

Судом встановлено, що 15 березня 2016 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000014/1, яким збільшено вартість товару за 1 тону з 127 доларів США 20 центів до 162 доларів США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00015.

Згідно оскаржуваного рішення, відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод – за ціною договору щодо ідентичних товарів.

17 березня 2016 року, відповідно до статті 55 Митного кодексу України товар був випущений у вільний обіг за МД № 700800000/2016/001067 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 55 Кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Кодексу зазначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином за змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю рішення митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний позивачем спосіб захисту - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.

Оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 1 грудня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії.

Судом встановлено, що позивач листом від 4 травня 2016 року № 503/д надав до відповідача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме лист ТОВ КК «Металоінвест» від 19 квітня 2016 року № 40-2430 про формування цін на гарячебрекитоване залізо, платіжне доручення № 5 від 28 березня 2016 року на оплату двох партій товару, що поставлялись згідно рахунків від 16 лютого 2016 року № 160426-1-2, № 160426-1-1 та які не були прийняті відповідачем до уваги.

Суд зазначає, що під час митного оформлення товару позивачем були надані усі документи, що обов’язкові для визначення митної вартості за ціною договору (контракт, додатки до нього, рахунок-фактура), листом від 4 травня 2016 року позивачем були надані додаткові документи, що свідчили про обгрунтованість визначення суми митної вартості товару на рівні 127 доларів США 20 центів за 1 кг. товару.

Так, інформація ДП «Укрпромзовнішекспертиза» є консультативним документом, що не має обов’язкового значення для визначення митної вартості товару. Відповідно до пункту 2 Національного стандарту оцінки «подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість». Гарячебрекитоване залізо як металобрухт та чавун передільний є взаємозамінною залізовмісною сировиною для металургійної промисловості.

Як зазначено у листі ООО УК «МЕТАЛЛОИНВЕСТ» від 19 квітня 2016 року № 40-2430, що є керуючою компанією постачальника за контрактом, АО «Лебединский ГОК» є єдиним підприємством у СНД, що виробляє гарячебрекитоване залізо, тобто гарячебрекитоване залізо в Україні не виробляється.

Таким чином, зроблене ДП «Укрпромзовнішекспертиза» визначення ціни гарячебрекитованого заліза шляхом порівняння з ціною металобрухту та чавуну передільного є правильним.

Визначення «подібного майна», що міститься у Національному стандарті оцінки застосовується не для визначення митної вартості, а для оцінки майна і не має відношення до його митної вартості.

Ці терміни подібні за змістом, але Національний стандарт та Митний кодекс України є нормами права, що регулюють різні сфери правових відносин. Виходячи з вищенаведеного, твердження відповідача про те, що висновки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» не відповідають дійсному стану цін на сировину для металургійного виробництва в Україні є помилковими.

Суд зауважує, що відповідач не надав жодної оцінки та не проаналізував надані позивачем додаткові докази в обґрунтування митної вартості товару.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В даному випадку, в наявності у відповідача були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, а відтак відповідач не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.

Згідно з частиною 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості жодним чином не зазначає та не обґрунтовує, яким чином вказані ним невідповідності, та не впливають на визначення вартості товару, могли вплинути на визначення розміру митної вартості, та викликати сумніви відповідача у правильності визначення митної вартості.

Позивачем відповідачу 15 березня 2016 року разом з митною декларацією було надано контракт, додатки до нього, рахунки-фактури, листи, тощо, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу), невірно проведений розрахунок митної вартості, невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, всупереч зазначеної норми відповідач не навів у своєму рішенні жодних причин, через які згідно з приписами Митного кодексу України, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у рішенні не було наведено інформацію щодо числових значень складових митної вартості, яка могла б призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Окрім іншого, Вищий адміністративний суд України висловив свою правову позицію в постановах № К/800/68609/14, № К/800/68617/14 від 5 лютого 2015 року та зазначив, що «Митним кодексом України передбачено проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (частина четверта статті 319 МК України), проте правовий статус ї бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі ЄАІС ДМСУ), порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також, у ЄАІС ДМСУ відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому, колегія судів прийшла до висновку, що вказана база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню».

Суд зазначає, що МК України надано право митному органу встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 "Митні експертизи" МК України. Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару митниця за резервним методом проведене з порушенням вимог частини дев'ятої статті 58 Кодексу, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів та доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, спірне рішенні про коригування митної вартості прийнято відповідачем неправомірно та без урахування всіх обставин по справі.

Відповідно до положень статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Згідно частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або вiдсутностi у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартості.

Однак, картка відмови № 700080000/2016/00015 в прийнятті митної декларації не містить жодних аргументів щодо неможливості здійснення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, крім того, не визначає, які неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів містять документи з вичерпного переліку, передбаченого частиною 2 статті 53 МК України, подані декларантом.

З огляду на вищезазначене, картка відмови № 700080000/2016/00015, прийнята посадовою особою митного органу з порушенням статті 54 та статті 256 МК України, отже, є неправомірною.

Згідно частини 7 статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовiрнi відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем не доведена законність та правомірність прийняття спірних рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 6720 грн. 99 коп. відповідно до квитанції від 19 липня 2016 року № 3287.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/000014/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/00015, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/000014/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 березня 2016 року № 700080000/2016/00015.

Стягнути з Донецької митниці Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6720 грн. 99 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 5 жовтня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.