Ухвала суду № 61818532, 04.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6736/16 Справа № 205/5292/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря Синенка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним та неукладеним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючисьна те, що 17 серпня 2014 року на підставі договору позики, укладеного із ОСОБА_2,розписка за якимвласноручно була написана ОСОБА_4, позивач передав останнім грошові кошти в сумі 20 тис. доларів США. У зв'язку із тим, що до сьогодні відповідачі своїхзобов'язаньзповерненння позики не виконали, позивач просив судстягнути солідарно з відповідачів суму боргу за договором позики в сумі 444 254 грн 17 коп., з якої: основна сума боргу 436 963 грн 46 коп.3 % річних 7 290 грн 71 коп.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2015 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено вчиняти дії по відчуженню нерухомого майна, а саме: домоволодіння №223 по вул.. Доблесна у м. Дніпропетровську, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.2014 року, за реєстровим № 641, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Допущено негайне виконання ухвали.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання щодо скасування ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Згідно до п. 3 Постанови Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позов забезпечений ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2015 року шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню нерухомого майна, а саме: домоволодіння №223 по вул.. Доблесна у м. Дніпропетровську, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.2014 року, за реєстровим № 641, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Однак, у порушення зазначених вище вимог процесуального закону, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування саме такого виду забезпечення позову, не з"ясував конкретний обсяг майна на яке накладено арешт в межах суми заявлених вимог, не зазначив мотиви, із яких він дійшов до висновку про необхідність накладення арешту на належне відповідачці і зареєстроване за нею рухоме та нерухоме майно, не зазначив мотиви обґрунтованості припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім того, не визначив строк, до якого має діяти визначений вид забезпечення позову.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на час винесення оскаржуваної ухвали власником домоволодіння №223 по вул.. Доблесна у м. Дніпропетровську, є ОСОБА_4, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування. Тобто, судом першої інстанції не було встановлено належного власника вказаного майна.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Перед судом першої інстанції інших вимог, ніж ті що заявлені позивачем, не заявлялось.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції на дослідження нових доказів є обмеженим.

За таких обставин та із врахуванням того, що судом першої інстанції питання забезпечення позову вирішено з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2015 року скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Е.Л.Демченко

ОСОБА_6