Ухвала суду № 61818496, 05.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4516/16 Справа № 207/4765/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Городничої В.С., Куценко Т.Р.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 26 січня 2015 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500970320, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 25.618 грн.03 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99% річних, з кінцевим терміном повернення 27 січня 2020 року.

Зазначали, що 20 жовтня 2015 року відповідачу було направлено вимогу про погашення заборгованості, яка ним була залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що позичальник належно не виконує своїх зобовязань за кредитним договором, просять стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором станом на 05 квітня 2016 року в розмірі 37.093 грн.75 коп., з яких: 25.455 грн.23 коп. заборгованість за кредитом; 2.649 грн. 37 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6.189 грн.15 коп. - заборгованість по комісії, 2.800 грн. штраф.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2015 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500970320, за умовами якого останньому було надано кредит (грошові кошти) в розмірі 25.618 грн.03 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99% на рік, з кінцевим терміном повернення 27 січня 2020 року (а.с.4-8).

ОСОБА_2 був ознайомлений та згоден з Умовами надання кредиту, про що свідчить власноручний підпис на кожній сторінці договору №500970320 від 26 січня 2015 року (а.с.4-8).

У звязку з тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконує умови договору, а вимогу ПАТ «Альфа-Банк» за вихідним №89530-102-б/б від 20 жовтня 2015 року про дострокове повернення кредиту залишив без задоволення, допустивши станом на 05 квітня 2016 року заборгованості в загальному розмірі 37.093 грн.75 коп., з яких: 25.455 грн.23 коп. заборгованість за кредитом; 2.649 грн.37 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6.189 грн.15 коп. - заборгованість по комісії, 2.800 грн. штраф, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.83).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив заборгованість за кредитним договором, а позивач має право на її стягнення у відповідності до вимог закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору №500970320 від 26 січня 2015 року він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача на кожній його сторінці.

З тексту укладеного сторонами договору вбачається, що грошові кошти у розмірі 25.618 грн.03 коп. надаються шляхом безготівкового перерахування для погашення заборгованості за кредитним договором №500475734 від 10 квітня 2014 року (п.2.4 кредитного договору).

Також сторонами було визначено комісійну винагороду банку та штрафи (п.2.8.1., п.4).

Остання проплата за кредитом була здійснена відповідачем 09 жовтня 2015 року.

З розрахунку заборгованості вбачається,що відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитним договором не своєчасно та у розмірі меншому ніж визначено графіком погашення заборгованості який є невідємною частиною підписаного сторонами кредитного договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо узобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.623 ЦК України,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншийрозмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту (ч.2 ст.1054 ЦКУкраїни і ч.2 ст.1050 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо відносин які склалися між сторонами та відповідальності, яка підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач своєчасно та у повному обсязі виконує взяті на себе зобовязання спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що банк мав не права вимагати дострокового повернення кредиту є хибним, оскільки при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050,1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ПАТ «Альфа-Банк» відступив право вимоги за спірним кредитним договором ТОВ «Прімо-Колект» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позичальник має право виконувати кредитні зобовязання як первісному кредитору, так і новому кредитору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Городнича В.С.

ОСОБА_3