Ухвала суду № 61817275, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/546/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016р. в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

22.04.2016р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служб Херсонській області, яка в подальшому реорганізована в Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області внаслідок (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 2.01.2016р. № 0000761703 про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО на 23 955,81 грн., в т.ч. за основним платежем на 15 970,54 грн. та штрафними санкціями 7 985,27 грн., податкової вимоги від 22.01.2016р. № 0000781703 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4 508,22 грн., рішення № 0000791703 від 22.01.2016р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2 450,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки про завищення валових витрат за 2014 рік на загальну суму 15 970,54 грн., внаслідок відображення господарських операцій з ПП "Парамаунт", які податковий орган вважає нереальними, та як наслідок, заниження єдиного внеску, не ґрунтуються на реальних обставинах, зроблені внаслідок припущень.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих рішень, просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016р. позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невірної правової оцінки обставин справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про відмову у позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, у зв'язку із неявкою в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.11.1997р., основним видом діяльності якого є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (а.с.8-9).

Документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., за результатами якої 04.12.2015р. ДПІ складений акт № 1007/21-03-17-03/НОМЕР_4, встановлені порушення:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.164.2.6 п.164.2 ст.164 п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме невірне визначення суми валових витрат, що призвело до зміни чистого доходу, в результаті чого встановлено заниження ПДФО за 2014 рік на зальну суму 15 970,54 грн.,

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження розміру єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2014р. на 24 508,22 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій по наданню транспортних послуг від ПП "Парамаунт-Р".

За наслідками перевірки податковим органом 22.01.2016р. прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0000761703 про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО на 23 955,81 грн., в т.ч. за основним платежем на 15 970,54 грн. та штрафними санкціями 7 985,27 грн.,

- податкова вимога № 0000781703 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4 508,22 грн.,

- рішення № 0000791703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2 450,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем порушень ФОП ОСОБА_2 щодо завищення витрат за 2014р., оскільки відсутні докази проведення позивачем фіктивних операцій з ПП "Парамаунт-Р".

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, в редакції, яка була чинною на перевіряємий період, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України, в редакції, що була чинною у 2014 році, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пункт 138.5 цієї ж статті визначає, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що у 2014 році до складу витрат відносились суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які підтверджені первинними документами, та у тому періоді, в якому вони були здійснені.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2014р. позивач уклав з ПП "Парамаунт-Р" договір про надання транспортних послуг № 02/01, відповідно до п.1.1 якого останній, як перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України за заявками ФОП ОСОБА_2 (в усній або письмовій формі) та товарно-транспортного документу (т.1 а.с.34-37). Вказаний договір позивач уклав для виконання свої зобов'язань перед ПП "Сан-Райф", ПП "Де-Бірс" по покупці товару - борошна житнього та перед ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1", ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", ТОВ "Цар-Хлеб", ПАТ "Херсонський хлібокомбінат", яким позивач продав придбаний товар, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

На підтвердження виконання умов договору з ПП "Парамаунт-Р" та правомірності віднесення сум по господарським операціям з вказаним контрагентом до валових витрат позивачем, як до перевірки, так і до суду першої інстанції надані акти здачі-прийняття робіт, звіти по наданим послугам, квитанції та виписка по банківському рахунку позивача, що підтверджують оплату вартості наданих послуг, як готівкою, так і в безготівковій формі (т.2 а.с.66-72, т.1 а.с. 39-45, а.с.46-50).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що фактично транспортні перевезення здійснював ФОП ОСОБА_3, який у вищевказаних товарно-транспортних накладних вказаний водієм, з яким ПП "Парамаунт-Р" було укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 03.01.2014 р. № 01/01. Згідно даного договору Експедитор (ПП "Парамаунт-Р") доручає, а Перевізник (ФОП ОСОБА_4.) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок Експедитора.

Належне виконання сторонами даного договору підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), фактом відображення ФОП ОСОБА_4 у книзі обліку доходів і витрат № 2746 послуг з перевезення, наявність в нього вантажного транспорту - автомобіля Рено НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6 на праві користування, який вказаний у ТТН, поясненнями ОСОБА_4, допитаного судом першої інстанції в якості свідка.

Таким чином, внаслідок дослідження ланцюга надання транспортних послуг від замовника - ФОП ОСОБА_5 до безпосереднього перевізника - ФОП ОСОБА_3, в якому ПП "Парамаунт-Р" виступав експедитором, судом першої інстанції зроблений вірний висновок про підтвердженість та реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Парамаунт-Р".

Доводячи нереальність господарських операцій позивача із вказаним контрагентом, податковий орган посилається на відсутність ПП "Парамаунт-Р" за адресою, вказаною у договорі та первинних документах - м.Херсон, вул.Ракетна,25, відсутність в нього транспортних засобів, виду діяльності по наданню послуг з перевезення, невідображення в податковій звітності суми доходу, виплаченого ФОП ОСОБА_4

Судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки статутом ПП "Парамаунт-Р" серед видів економічної діяльності вказано здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, надання експедиційних послуг, враховуючи, що фактичне перевезення вантажів здійснював ФОП ОСОБА_4, з яким ПП "Парамаунт-Р" уклав договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, вказані обставини не підтверджують доводів ДПІ про нереальність господарських операцій позивача з ПП "Парамаунт-Р".

Вірними є висновки суду першої інстанції про непідтвердження висновків ДПІ про незнаходження ПП "Парамаунт-Р" за юридичною адресою. Згідно даний ЄДРПОУ юридична адреса ПП "Парамаунт-Р" - м.Херсон, вул.Ракетна, 5 (т.1 а.с.51-56), за якою наявність даного підприємства податковим органом не встановлювалась. При складанні договору та первинних документів помилково зазначена адреса ПП "Парамаунт-Р" як м.Херсон, вул.Ракетна, 25. Тому логічно, що ДПІ не встановила наявність цього підприємства за адресою: м.Херсон, вул.Ракетна, 25.

Щодо доводів ДПІ про не відображення ПП "Парамаунт-Р" у податковій звітності суми доходу, виплаченого ФОП ОСОБА_3, судова колегія вважає, що вказані обставини не є підставами для висновку про не надання даним підприємством позивачу транспортних послуг.

Судова колегія зазначає, що певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Крім того, встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності контрагента-постачальника, в матеріалах справи відсутні.

При цьому судова колегія враховує, що ДПІ не посилається на обставини фіктивності створення та діяльності ПП "Парамаунт-Р", не заперечує реальність господарський операцій позивача з контрагентами постачальниками - ПП "Сан-Райф", ПП "Де-Бірс" та контрагентами - покупцями - ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1", ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", ТОВ "Цар-Хлеб", ПАТ "Херсонський хлібокомбінат".

До цього ж судова колегія враховує, що згідно п.1.16 акту перевірки позивача фактів здійснення самозайнятою особою операцій з суб'єктами, які мають ознаки "фіктивності", припинили діяльність на підставі рішення суду або щодо яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, договори, первинні чи інші документи визнано судом недійсними, не встановлено.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Парамаунт-Р" ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для висновків про завищення позивачем валових витрат за рахунок операцій з цим контрагентом, заниження чистого доходу та розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2014 році, та як наслідок, свідчить про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення, вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску .

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 червня 2016р.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян