Ухвала суду № 61817095, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/78/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ТЕХМЕТ" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ТОВ НВП "ТЕХМЕТ" звернулась з вищевказаним адміністративним позовом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області внести в облікову картку платника податків ТОВ НВП «Техмет» відомості про відсутність податкового боргу з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 1 154 769, 00 грн. та його фактичну сплату.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року визнано протиправною та скасовано Податкову вимогу № 478-25 від 30.03.2015р. про сплату податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 1 154 769, 00грн. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015р. рішення залишено без змін.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/3169/15 від 17.11.2015р. відмовлено ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області у стягненні заборгованості зі сплати податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 1 154 769, 00 грн. в зв'язку з відсутністю правових підстав для стягнення коштів з позивача.

Листом № 90 від 07.12.2015р. позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни в облікову картку платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "ТЕХМЕТ" про відсутність податкового боргу зі сплати податку на прибуток за 2014р. у сумі 1 154 769, 00 грн. та надання Довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом.

Податковий орган листом № 3353/10/14-03-25-026 від 10.12.2015р. відмовила позивачу, пославшись на те, що у нього відсутні правові підстави для внесення змін до облікової картки платника податків у частині скасування податкового боргу.

Відповідач зазначав, що відповідно до п. 14.1.152 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Фактичною сплатою вважається зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства.

Позивачем до обслуговуючого банку - ПАТ «Златобанк» було подано платіжне доручення №3 від 12.02.2015р. на сплату податку на прибуток за 2014р. у сумі 1 154 769, 00грн., яке останнім зареєстровано згідно штемпелю банка 13.02.2015р.

Відповідно до умов договору №1757-ЮЛ від 29.10.2010р. по обслуговуванню поточного рахунку та п.8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ПАТ «Златобанк» зобов'язаний був виконати це доручення не пізніше наступного робочого дня.

На момент подання повивачем платіжного доручення №3 від 12.02.2015р. суму 1154769,00 грн. залишок коштів на його поточному рахунку дорівнював 2050963,44 грн., що підтверджується копією виписки банку з особового рахунку від 08.12.2014р. та від 01.01.2015р., та копією Довідки банку на підтвердження стану рахунків від 30.01.2015р. Отже, необхідні кошти на рахунку дня проведення платежу були в наявності.

Однак, в порушення норм законодавства України та умов договору про обслуговування поточного рахунку від 29.10.2010р.. №1757-ЮЛ ПАТ "Златобанк" вказаний платіж не провів, а платіжне доручення від 12.02.2015р. №3 з відміткою про причину не виконання платежу позивачу не повернув.

Направлення повивачем до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов'язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та допустимими діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобовязання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобовязань у строк, встановлений законом, та у сумах самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ПК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Платник податків не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За правилами ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На підставі п. 129.6 ст. 129 ПК України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державний цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції в розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

У відповідності до п. 129.7 статті 129 ПК України визначено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що при призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Отже, платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, вказаними вище нормами пунктів 129.6. 129.7 статті 129 ПКУ повністю звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету взагалі, оскільки вся відповідальність за зарахування цих коштів до бюджету покладена законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків.

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Отже, законодавець не звільняє платника податків від обов'язку сплатити суму основного зобов'язання або податкового боргу, а лише звільняє від відповідальності за порушення строків зарахування такого зобов'язання або боргу до бюджетів або державних цільових фондів, зокрема фінансової, як то - нарахування пені.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Згідно п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації в цих установах.

За змістом абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу здійснюється, в тому числі, за платіжним дорученням, при цьому банки повинні забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документу до виконання.

На підставі п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи за переказ коштів в Україні" Ініціювання переказу для платника податків вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документу до виконання - згідно.

Таким чином з моменту подання платником податків до банківської установи платіжного доручення на переказ коштів податкових зобов'язань обов'язок платника податків по сплаті відповідних сум податкових зобов'язань вважається виконаним.

Отже, саме з поданням платіжного доручення в банк Закон повязує настання відповідних правових наслідків.

Аналогічного висновку дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 30 травня 2016 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 58463561.

Встановлення судом першої інстанції факту направлення позивачем платіжних доручень з відповідним призначенням платежу дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку, покладеного на нього законодавцем та закріпленого ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням фактичної сплати позивачем своїх податкових зобов'язань до бюджету, що підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Водночас колегія суддів погоджується також з наявністю такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі від 29.09.2014 року № К/800/17917/14, в ухвалі від 21.05.2015 року № К/800/11974/15.

Стаття 162 КАС України визначає повноваження суду при вирішенні справи.

Пункт 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлює, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналіз положень ст. 162 КАС України дає підстави вважати, що способи захисту не є вичерпними, а обраний судом спосіб, має гарантувати дотримання і захист прав, свобод і інтересів особи.

Таким чином, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі № 814/78/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин