Ухвала суду № 61816865, 29.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 876/5525/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засіданняНефедової А.О.,

представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Принт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Принт» до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Принт» (далі позивач, ТОВ «ОСОБА_2 медіа Принт») звернулось до суду з позовом до Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі відповідач, Городоцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000672203 від 17 липня 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, вказав, що чинним національним та міжнародним законодавством не передбачено обовязкового оподаткування сум процентів, виплачених резидентами України на користь резидентів Чеської Республіки, а також конкретного розміру ставки податку для таких випадків. Тому висновки відповідача про обовязковість сплати позивачем 5% від суми отриманих резидентом Чеської Республіки процентів безпідставні. Також позивач посилається в апеляційній скарзі на порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності, яке незаконними діями відповідача порушене в даному випадку.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ОСОБА_2 Принт» зареєстроване 21.11.2012 року Яворівським районним управлінням юстиції Львівської області.

З 24.06.2015 року по 01.07.2015 року Городоцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_2 Принт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.11.2012 року по 11.06.2015 року, за наслідками якої складено акт від 08.07.2015 року №187/2201/38502239 (далі - акт перевірки від 08.07.2015 року).

У висновках акта перевірки від 08.07.2015 року відповідач зазначив про порушення ТОВ «ОСОБА_2 Принт» п.160.1, п.160.2 ст.160, п.103.4, п.103.5 ст.103 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, в результаті чого сплачено податок на доходи нерезидента за ставкою 5 відсотків з суми доходу нерезидента, який виплачено фірмі «Expres Group International Spolecnost s rucenim omezenym» по договору позики №б/н від 25.12.2013 року за виплачені проценти в сумі 27135,68 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672203 від 17.07.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 27135,65 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6783,92 грн., всього на суму 33919,60 грн., після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору позики від 25.12.2013 року №б/н, укладеного між нерезидентом «Expres Group International Spolecnost s rucenim omezenym» (Позикодавець) та ТОВ «ОСОБА_2 Принт» (Позичальник), Позикодавець погоджується на умовах, передбачених цим Договором надати Позичальнику позику загальною основною сумою до 1050000,00 доларів США. До даного договору було внесено зміни 15.01.2014 року та 01.02.2014 року.

Відповідно до картки рахунку 60.6, позивач отримав позику 16.01.2014 року від «Expres Group International Spolecnost s rucenim omezenym» в сумі 8392650,00 грн. Позика разом із нарахованими процентами повернута нерезиденту 25.06.2014 року та 06.08.2014 року, що відображено у картці рахунку 60.6. та підтверджується копіями платіжних доручень.

Оподаткування вказаних господарських операцій здійснювалося із застосуванням ставки 0%.

Відповідно до п.п.14.1.267 п.14.1 ст.14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п. 103.2 ст. 103 ПК України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Пунктом 103.3 ст. 103 ПК України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Пунктом 103.4 тієї ж статті ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі-довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Позивачем до перевірки було надано довідку - підтвердження статусу податкового резидента та її переклад.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Податкового кодексу України.

У п. 160.2 ст. 160 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Нормами міжнародного права, а саме пунктами 1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі Конвенція) визначено, що проценти, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти і є резидентом другої Договірної Держави, податок, що стягується не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено пунктом 3 статті 11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони одержуються, і фактично належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи її політико-адміністративний підрозділ та місцеві органи влади, Центральному Банку, включаючи будь-який інший фінансовий інститут, який повністю належить цьому Уряду, або проценти, одержані по займу і гартовані цим Урядом.

Суд першої інстанції, пославшись на відповідну практику Верховного Суду України (постанови від 30 жовтня 2012 року та 08 жовтня 2013 року та від 05 квітня 2016 року), вірно зазначив, що проценти, сплачені позивачем за договором позики резиденту Чеської Республіки, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 133 ПК України.

Також аналіз вищезазначених правових норм не дає жодних підстав для висновку про відсутність обовязку сплатити податок з доходів, отриманих резидентом Чеської Республіки за обставин, що встановлені у справі, яка розглядається.

Тому є вірним висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Принт» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року у справі № 813/5881/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяВ.С. Затолочний

СуддіВ.М. Каралюс

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 30.09.2016 року