Постанова № 61816843, 03.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа № 922/1738/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 05.01.2015 року),

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків, (вх. №2273Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2016р. у справі № 922/1738/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери", м. Харків,

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків,

про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери", звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило розірвати договір № 1/01-15 про відступлення права вимоги від 19.01.2015 р., укладений між позивачем (первісний кредитор), відповідачем - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (новий кредитор) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалоконструкція" (боржник), мотивуючи свої вимоги істотним порушенням відповідачем умов зазначеного договору. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 922/1738/16 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено; розірвано договір № 1/01-15 про відступлення права вимоги від 19.01.2015 р., укладений між позивачем, відповідачем - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалоконструкція"; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" 1378,00 грн. судового збору.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області 13.07.2016р. у справі № 922/1738/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не доведено істотного порушення договору відповідачем а також зазначає про відсутність повноважень представника позивача.

Представник позивача надав заяву про припинення провадження по справі (вх. №8845 від 08.09.2016 р.), в якому просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Алюмбуд» на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 922/1738/16, прийняте до провадження ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 р. Позивач мотивує свою заяву тим, що відповідач вперше при подачі апеляційної скарги не додав клопотання про відновлення строку для апеляційного оскарження та зазначає, що лише вдруге таке клопотання було подане, в результаті чого апеляційний суд не повинен був прийняти до провадження апеляційну скаргу, посилаючись на ст. 97 ГПК України.

Представник відповідача надав заперечення (вх. №9569 від 21.09.2016р.) на заяву ТОВ «Метали і полімери» про відмову у відкритті апеляційного провадження, в якій просить відмовити у задоволенні заяви.

Колегія суддів зазначає, що останній день подання апеляційної скарги припадав на 28.07.2016 р. Відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою 29.07.2016 р. без клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2016 р. повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Алюмбуд» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Вдруге відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 23.08.2016 р., додавши клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску встановленого строку. Дане клопотання було задоволено, апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Згідно з п. 4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII господарського процесуального кодексу України» клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII господарського процесуального кодексу України», якщо апеляційну скаргу було подано повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено. У такому випадку суд має відмовити у прийняті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вирішила відмовити позивачу у задоволенні даної заяви.

Представник позивача надав додаткові пояснення (вх. №9930 від 03.10.2016р.) та відзив (вх. №9931 від 03.10.2016 р.), в яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 03.10.2016 р. позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач свого представника у дане судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у листі про оголошення перерви у попередньому судовому засіданні 21.09.2016 р. (а.с. 131).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника процесу, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

19 січня 2015 року між позивачем (як первісним кредитором), відповідачем (як новим кредитором) та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" (як боржником) було укладено договір № 1/01-15 про відступлення права вимоги (далі договір, а.с. 11).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належні первісному кредиторові у відповідності до умов основного договору, укладеного між первісним кредитором і боржником, а саме право вимагати від боржника виконання грошових зобовязань, передбачених договором, на суму 768438,46 грн., з яких 745944,49 грн. основного боргу та 22493,97 грн. неустойки.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що право вимоги, що відступається, включене до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі № 922/1350/14 (справа про банкрутство ТОВ "Металіст-БМК"). За цим договором до нового кредитора переходять усі права, набуті первісним кредитором у звязку із належністю йому права вимоги, що відступається за цим договором, в тому числі, але не виключно, права кредитора боржника, належні первісному кредитору у провадженні у справі про банкрутство боржника (№ 922/1350/14).

Згідно даних Діловодства спеціалізованого суду, ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2015 р. у справі № 922/1350/14 (справа про банкрутство ТОВ "Металіст-БМК") на підставі договору, було замінено конкурсного кредитора ТОВ "Металіст - Будметалконструкція" ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" (позивач у даній справі) на його правонаступника - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (відповідач у даній справі) щодо грошових вимог на загальну суму 768438,46 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору, новий кредитор зобовязався компенсувати первісному кредиторові номінальний розмір величини вартості відступлених на користь нового кредитора грошових вимог до боржника шляхом сплати на користь первісного кредитора грошових коштів в розмірі 100% відступлених грошових вимог, що складає 768438,46 грн.

Додатком № 1 до договору сторони встановили графік виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, а саме: до 04.02.2015 р. включно 20000,00 грн.; 23-27.02.2015 р. 20000,00 грн.; 20-30.03.2015 р. 20000,00 грн.; 20-30.04.2015 р. 20000,00 грн.; 25-29,05.2015 р. 30000,00 грн.; 22-30.06.2015 р. 40000,00 грн.; 20-31.07.2015 р. 60000,00 грн.; 24-31.08.2015 р. 60000,00 грн.; 31-30.09.2015 р. 80000,00 грн.; 26-31.10.2015 р. 80000,00 грн.; 23-30.11.2015 р. 100000,00 грн.; 21-25.12.2015 р. 100000,00 грн.; 25-29.01.2016 р. 70000,00 грн.; 22-26.02.2016 р. 88438,46 грн.

В пункті 2.1. договору сторони домовились, що виконання новим кредитором своїх грошових зобовязань за цим договором здійснюється безпосередньо первісному кредиторові та/або уповноваженій ним на прийняття виконання особі на підставі довіреності, виданої первісним кредитором. Виконання, здійснене на користь уповноваженої особи, вважається таким, що здійснене на користь первісного кредитора.

У період з 03.02.2015 по 25.05.2015 відповідачем за цим договором було сплачено загалом 52000 грн. із 110000 грн. , які потребували сплати відповідно до умов договору (графіку).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 58000,00 грн. боргу (справа № 922/3269/15).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 року по справі № 922/3269/15 позов було задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери" 58000,00грн. боргу за період з 03.02.2015 по 25.05.2015 та судовий збір в сумі 1827,00грн.

Проте відповідач вищезазначене рішення не виконав, стягнуті судовим рішенням грошові кошти на рахунок позивача не перерахував.

17.03.2015 року позивачем направлено заяву із пропозицією розірвання договору № 1/01-15 (а.с. 15).

Відповідачем направлено лист №32 від 02.04.2015 про відмову від пропозиції розірвання спірного договору (а.с. 14).

У зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов договору, позивач вважав за необхідне його розірвати та припинити правовідносини, відповідно до ст. 651 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 липня 2016 року позов задоволено.

Розглянувши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенню без змін рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріали справи свідчать, що згідно договору позивач відступив відповідачу на відплатній основі вимоги до ТОВ "Металіст-Будметалконструкція", які включено до реєстру вимог кредиторів останнього згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року у справі № 922/1350/14 (справа про банкрутство ТОВ "Металіст-Будметалконструкція").

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач, в обґрунтування вимоги про розірвання спірного договору, посилався на істотне порушення відповідачем умов спірного договору, оскільки недоотримані грошові кошти за договором про відступлення права вимоги ТОВ "Метали і полімери" мало використати на здійснення своєї господарської діяльності, отримуючи при цьому прибуток від обороту коштів у значних розмірах. При цьому, вся сума, передбачена договором про відступлення прав вимоги, мала бути сплачена ТОВ "Алюмбуд" ще 26.02.2016 року, з чого вбачається прямий причинно-наслідковий звязок між бездіяльністю відповідача та правовими наслідками у вигляді неотриманого прибутку та порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що відповідачем було порушено умови договору та порушення які були ним вчиненні є істотними.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).

Як вже було зазначено, додатком № 1 до договору сторони встановили графік виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, який передбачає сплату відповідачем 14 платежів в конкретні обумовлені сторонами строки.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, відповідач неодноразово порушував свої грошові зобовязання перед позивачем за договором, сплативши лише 52000,00 грн., що підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від "10" серпня 2015 року по справі № 922/3269/15, яке набрало законної сили.

Колегія суддів зазначає, що розмір грошових коштів, які мав намір отримати позивач - 768438,46 грн., в той же час останній отримав від відповідача лише 52000,00 грн. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав.

Позивачем був укладений спірний договір, для задоволення своїх фінансових (майнових) інтересів в максимально стислий строк згідно графіка, а не в порядку черговості в процедурі банкротства боржника - ТОВ "Металіст-БМК".

Отже, однією із істотних умов спірного договору були строки перерахування коштів відповідачем. Тобто, якби позивач міг передбачити невчасне та неналежне виконання відповідачем його грошових зобовязань за спірним договором, він (позивач) би не укладав вказаний договір.

Крім того, як вже було зазначено, графік виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором передбачав сплату відповідачем 14 платежів в конкретні обумовлені сторонами строки, втім відповідач здійснив тільки 2 повних платежі на суму 20000,00 грн., а 11 платежів взагалі не були сплачені. Тобто, відповідач систематично (11 раз) порушував умови спірного договору.

При цьому, позивач зазначав, що недоотримані грошові кошти за договором про відступлення права вимоги ТОВ "Метали і полімери" мав використати на здійснення своєї господарської діяльності, отримуючи при цьому прибуток від обороту коштів у значних розмірах.

Отже, наявність шкоди від істотного порушення відповідачем умов договору, яка вимагається згідно зі ст. 651 ЦК України та відображена у Постанові ВСУ № 6-75цс13, виражається в доходах, які ТОВ "Метали і полімери" могло б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, це і доходи від господарської діяльності, і відсотки від коштів, розміщених на депозиті та ін.

При цьому, зазначена шкода, спричинена позивачу внаслідок винних і протиправних дій відповідача, факт яких встановлений рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/3269/15, а відтак в силу положень ст. 35 ГПК України не потребує повторного доказування при розгляді цієї справи.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем були вжиті всі можливі заходи для того, щоб зобов'язати відповідача виконати умови спірного договору, зокрема, подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором (справа №922/3269/15). Втім, відповідач рішення господарського суду по вищезазначеній справі не виконав, у зв'язку з чим зобов'язання за спірним договором залишаються невиконаними.

За таких обставин, враховуючи наявність істотної різниці між тим, на що розраховував позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав, беручи до уваги наявність шкоди та систематичність порушень відповідачем умов спірного договору, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність умов, передбачених ст. 651 ЦК України, необхідних для розірвання укладеного договору про відступлення прав вимоги.

Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми ЗУ «Про підприємництво» є необґрунтованими, адже цей закон втратив чинність 01.01.2004 р. та посилання на Постанову ВСУ № 6-75цс13, на думку колегії суддів, є помилковим внаслідок невірного розуміння норм вказаного Закону та правових висновків, викладених у зазначеній постанові ВСУ, зважаючи на конкретні обставини даної справи.

Щодо тверджень відповідача про те, що розірвання спірного договору потягне за собою реальні збитки для останнього у розмірі 52000 гривень, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Таким чином відповідач не позбавлений права для повернення сплачених коштів.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності повноважень представника позивача при подачі позовної заяви колегія суддів зазначає наступне. В апеляційній скарзі твердження відповідача побудовані на припущеннях. Припущення сторони не можуть бути належними доказами та в свою чергу належним чином оцінені судом, адже припущення не мають доказової бази.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2016 р. у справі № 922/1738/16 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 липня 2016 року у справі № 922/1738/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.10.2016 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.