Постанова № 61816832, 04.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2016 року Справа № 904/4247/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів Джихур О.В., Іванова О.Г.

при секретарі Ситниковій М.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року у справі № 904/4247/16

за позовом державного підприємства "Укртранснафтопродукт", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Влада-НК", м. Дніпро

про стягнення 370232 грн. 88 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" на користь державного підприємства "Укртранснафтопродукт" 16454 грн. 79 коп. 3% річних, 329095 грн. 89 коп. пені та 5183 грн. 26 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" зазначає, що договором не узгоджений період, за який буде розраховуватись пеня, що унеможливлює однозначного трактування п.4.5 договору, у зв’язку з чим пеня з відповідача не повинна стягуватися.

Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов’язання у розмірі подвійної ставки НБУ та 3% річних за період з 21.05.2015 року по 03.06.2015 року.

04.10.2016 року від державного підприємства "Укртранснафтопродукт" на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

09.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" (покупець, відповідач) і державним підприємством "Укртранснафтопродукт" (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 09/03-15.

За п.1.1 договору постачальник зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим договором та додатками до нього, прийняти товар та оплатити його.

Згідно п.3.1 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі партії товару.

У відповідності з п. 1.3 договору сторони планують за цим договором поставити товар на суму біля 30000 000 грн., в т.ч. ПДВ.

Ціна товару визначається з урахуванням фактичної якості марки/виду товару, визначеної відповідно до п.1.6 цього договору. Ціна товару, зазначена у додатках, не є твердою та може бути змінена відповідно до кон’юнктури ринку на відповідні товари, що підтверджено висновком Торгово-промислової палати України або її територіальнім органом, або ДП «Держзовнішінформ», або оцінкою незалежного суб’єкта оціночної діяльності, який має право проводити таку оцінку відповідно до вимог чинного законодавства України. Зміна ціни товару і вартості договору оформлюються сторонами шляхом підписання додатку/додаткової угоди.

Постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору. Поставка кожної партії товару здійснюється в строки, визначені сторонами у додатках до цього договору (п.1.7 договору).

Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п.1.8 договору).

Відповідно п.7.1 та п.7.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії договору починається з моменту згідно з п.7.1 договору та закінчується 31.07.2015 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань - до повного їх виконання.

Шляхом підписання додатку від 15.05.2015 року до договору поставки від 19.03.2015 року № 09/03-15 сторони узгодили найменування, кількість, ціну, вартість, строки поставки, строки оплати та інші умови поставки товару. Відповідно до цього додатку постачальник мав поставити покупцю 2000 тонн палива дизельного підвищеної якості вид ІІ марка F на загальну суму 28600000 грн. разом з ПДВ (а.с. 34).

У відповідності з п. 2 вищезазначеного додатку до договору строк поставки партії товару – до 18.05.2015 року.

На виконання умов договору 19.05.2015 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 28600000 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки від 09.03.2015 року № 09/03-15 (а.с. 35), який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Передавши відповідачу товар на загальну суму 28600000 грн., позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що покупець зобов’язується сплатити постачальнику вартість партії товару на умовах, визначених сторонами в додатках до цього договору.

Пунктом 3 додатку до договору передбачено, що оплата здійснюється в строк до 21.05.2015 року.

Усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України – гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п.2.2 договору).

Державне підприємство "Укртранснафтопродукт" виконало свої зобов’язання по поставці товару, втім відповідач, в порушення умов договору, товар оплатив з порушенням строків, обумовлених договором.

Відповідач оплатив вартість товару двома платежами: 20.05.2015 року частково на суму 14300000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №79 (а.с. 36) та 04.06.2015 року на суму 14300000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №87 (а.с. 37). Станом на момент подання позовної заяви заборгованість у відповідача відсутня.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензію від 08.04.2016 року № 01/353, в якій, у зв’язку з простроченням терміну оплати вартості товару, вимагав здійснити оплату пені та 3% річних (а.с.38-39). Ця вимога була направлена на адресу відповідача 11.04.2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" отримало вищезазначену претензію позивача 18.04.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40), однак відповіді на неї відповідачем надано не було.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за порушення строків оплати поставленого постачальником товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день такого порушення.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" на те, що сторонами не узгоджений період, за який повинна розраховуватись пеня, спростовується пунктом 4.5 договору, де зазначено, що покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день порушення строків оплати поставленого постачальником товару.

За розрахунком позивача сума пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару за період з 21.05.2015 року по 04.06.2015 року складає 352602 грн. 74 коп.

Даний розрахунок визнається апеляційним господарським судом помилковим через неправильне визначення періоду прострочення оплати боргу.

Згідно пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що при проведенні розрахунку пені позивачем не враховано, що день оплати не вважається днем прострочки виконання зобов’язання, у зв’язку з чим до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 329095 грн. 89 коп. за період з 21.05.2015 року по 03.06.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення річні за період з 21.05.2015 року по 04.06.2015 року, сума яких дорівнює 17630 грн. 14 коп.

За результатами перерахунку, здійсненого апеляційним господарським судом, з урахуванням роз’яснень, викладених у п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 16454 грн. 79 коп. за період з 21.05.2015 року по 03.06.2015 року.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, а рішення господарського суду є законним, обґрунтованим і таким, що прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року у справі № 904/4247/16 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Влада-НК" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.Г. Іванов