Ухвала суду № 61816491, 28.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/716/16-ц Провадження № 22-ц/795/1647/2016 Головуючий у I інстанції Рахманкулова І. П. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Позігуна М.І., Харечко Л.К.

при секретарі Халимон Т.Ю.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 В»ячеслава Сергійовича на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 В»ячеслава Сергійовича, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.07.2016 року, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В скарзі заявник посилається на те, що згідно договорів купівлі-продажу прав вимоги банк зобов»язаний був повідомити позичальника та поручителя про відступлення боргу. Не повідомлення боржника про заміну кредитора є простроченням кредитора, яке тягне наслідки за ч. 4 ст. 613 ЦК України, а також посилається, що прострочення боржника не настає, якщо зобов»язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, як це визначено ч. 4 ст. 612, крім того відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов»язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні.

Посилається, що матеріали справи не містять Графіку платежів та даних сплати кредитних коштів за період з 11.08.2008 року по 18.06.2012 року.

Вказує, що на час ухвалення рішення суду переплата заборгованості по кредитному договору боржника складала 5665 доларів США, тобто відповідач здійснював платежі у значно більшому розмірі ніж затверджено графіком.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 11.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2403/0808/45-022, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою 11,90% річних за користування ним з кінцевим терміном повернення до 11.08.2038 року, кредитні кошти призначені для придбання нерухомості - квартири (а.с. 5-9).

Додатковою угодою № 1 до вказаного кредитного договору між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_1 11.08.2011 року п. 1.3. кредитного договору викладено в новій редакції, згідно якого розмір процентної ставки за користування кредитом може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору і у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 договору (а.с. 10).

11.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачами було укладено договір поруки № 2403/0808/45-022-Р-1, згідно якого ОСОБА_3 зобовязалася нести солідарну відповідальність за виконання зобовязань щодо повернення коштів, наданих банком ОСОБА_1 у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 2403/0808/45-022 від 11.08.2008 року (а.с. 20).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», в подальшому 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Договори купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до яких відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. 35-52, 52-66), в тому числі і за кредитним договором № 2403/0808/45-022.

У зв»язку з неналежним виконанням кредитного договору у позичальника перед банком утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості за кредитом у валюті договору (а.с. 72) склала: 9812,08 доларів США, з яких за кредитом 9811,88 доларів США, по відсотках - 0,20 доларів США.

06.01.2016 року банком на адреси відповідачів направлялись вимоги про дострокове повернення кредиту, у зв»язку з невиконанням зобов»язань з виплати кредиту та не вирішенням питання про реструктуризацію (а.с. 73, 74)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 зобов»язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, то з відповідачів підлягає стягнення боргу в солідарному порядку, як з боржника так і поручителя, відповідно до ст.ст. 526, 530, 554, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Статтею 553 ЦК Ураїни передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позичальника достроково вимагати повернення частини суми позики, що залишилася, та сплати процентів.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як вбачається, до суду апеляційної інстанції було надано представником відповідача ОСОБА_1 оригінали платіжних доручень за період з 02.09.2008 року по 20.01.2016 року та зведена відомость платежів по Кредиту ОСОБА_1, на підставі платіжних квитанцій (а.с. 258-260), з яких вбачається, що основним боржником вносилися кошти на погашення боргу, в тому числі після укладених 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», в подальшому 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» Договорів купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до яких відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 2403/0808/45-022.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦКУкраїни заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

З наданих платіжних доручень, що також підтверджується розрахунком, наданим представником відповідача, вбачається, що сплату поточних платежів ОСОБА_1 здійснював через відділення ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 229-230), на рахунок ПАТ «Сведбанк», в подальшому з липня 2012 року кошти сплачувались на користь ПАТ «Альфа-Банк», що також підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 231-253), з врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги, що не повідомлення боржника про заміну кредитора є простроченням кредитора, яке тягне наслідки за ч. 4 ст. 613 ЦК України, а також, що прострочення боржника не настає, якщо зобов»язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, як це визначено ч. 4 ст. 612, крім того відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов»язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов»язанні, спростовуються матеріалами справи, оскільки умовами п. 11.5 Договору передбачено, що Банк має право повністю або частково перевести свої права без згоди позичальника.

Умовами п. 3.1.1 Договору передбачено, що «Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2. цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (Ануїтентниі платежі та Ануїтентний платіж) у сумі 255,31 доларів США …», що також узгоджується з Додатком № 2 до кредитного договору Розрахунком орієнтовної сукупної вартості кредиту (а.с. 15-19), враховуючи викладене доводи щодо відсутності графіку погашення заборгованості, спростовуються матеріалами справи.

П. 3.1.8 Договору передбачено, що у випадку, якщо Позичальник направив на рахунок 2620 суму коштів, що перевищує розмір ануїтентного платежу, та у разі відсутності при цьому простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, сума перевищення направляється на погашення заборгованості за кредитом, з урахуванням умов п.1.1.1, 3.1.4, 3.1.7. цього Договору, таким чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і посилання на часткове дострокове погашення коштів відповідачем, а саме: 08.05.2009 року квитанція № 1012-5 на сумму 900,00 доларів США та 07.06.2010 року № U2122-55 на суму 6655, 00 доларів США (а.с. 209, 219).

Виконання зазначених умов договору підтверджується і даними заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 2403/0808/45-022, яка зазначена в Додатку до Договору купівлі-продажу Прав вимоги від 15.06.2012 року, з якої вбачається, що фактично не погашена сума кредиту станом на 25.05.2012 року становить 15139,20 дол. США, (а.с. 61), наявність, якої не спростовується наданими квитанціями за період з 11.08.2008 року по 25.05.2012 року (а.с. 204-229).

Аналіз встановлених обставин дає підстави стверджувати, що доводи апеляційної скарги в частині відсутність в матеріалах справи розрахунку боргу за період з 11.08.2008 року по 18.06.2012 року, доказів не виконання свого обов»язку відповідачем протягом вказаного часу, здійснення відповідачем платежів у більшому розмірі ніж затверджено графіком, та надана зведена відомость платежів по Кредиту ОСОБА_1 (а.с. 258-260), не спростовує в належний спосіб розрахунок заборгованості, який наявний в матеріалах справи станом на 24.12.2015 року в сумі 9811,88 дол. США за кредитом та 0,20 дол. США - по відсотках(а.с. 72).

Також, розрахунок приведений в апеляційній скарзі погашення кредитного боргу ануїтентним способом рівними частками та наявності переплати при здійсненні платежів у більшому розмірі, не спростовують наявності простроченої заборгованості за кредитом, оскільки п. 3.2 Договору визначено, що проценти за користування Кредитом нараховуються, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.3. або зміненої відповідно до п.6.1., та/або 8.4. цього Договору, та фактичної кількості користування Кредитом, на не погашену суму Кредиту(залишок заборгованості за Кредитом), починаючи з дати видачі Кредиту до дати його повернення, що з врахуванням п. 3.1. Договору, яким врегульовано порядок погашення заборгованості за кредитним договором, зобов»язує здійснення щомісячних платежів, навіть за умови сплати коштів з частковим достроковим погашенням, що і обумовило наявність заборгованості, в тому числі і за відсотками.

Не підтверджена сплата поточної заборгованості і наданими платіжними квитанціями, оскільки остання оплата проведена в січні 2016 року (а.с. 253), а п. 10.3 Договору передбачено, що підписанням цього Договору Сторони домовились, що будь-яке порушення Позичальника умов цього договору повинно розглядатись, як істотне порушення Договору, яке надає право Банку, передбаченому цим Договором та /або діючим законодавством України, змінювати строки виконання зобов»язань Позичальника за цим Договором строків виконання зобов»язань, вимагати від Позичальника повернення кредиту та інших передбачених Договором платежів та/або прийняти рішенння про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами даної справи, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального закону та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 В»ячеслава Сергійовича відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: