Постанова № 61815832, 09.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6702/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо припинення виплати йому пенсії з 01 грудня 2015 року протиправними та зобов'язати поновити виплату пенсії з дати припинення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є пенсіонером за віком. До проведення антитерористичної операції на сході України він отримував належну йому пенсію за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_2 З серпня 2014 внаслідок бойових дій доставляння грошових коштів до м. Алчевська та виплату пенсії йому було припинено. У подальшому пунктом 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 595, було встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. У зв'язку з викладеним, залишившись без засобів для існування та вичерпав наявні заощадження, він змушений був переїхати до м. Київ та 15 жовтня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік як пенсіонера та поновлення виплати пенсії. На підставі зазначеної заяви відповідач взяв його на облік з 01 серпня 2014 року та відновив виплату пенсії на належний йому поточний рахунок в банківській установі. Через місяць після вказаного звернення постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» було установлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. При цьому умовою здійснення виплати за фактичним місцем проживання (перебування) пенсії, що призначена або продовжена вказаним особам до набрання чинності цією постановою, видача цим особам вказаної довідки до 31 грудня 2014 року. У зв'язку з цим він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та отримав довідку від 08 грудня 2014 року № 3004006304 про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи. Копію зазначеної довідки було надано відповідачу. Проте з 01 грудня 2015 року виплату пенсії йому було припинено. Причиною припинення, як вбачається з листа відповідача від 22 лютого 2016 року №121/01/3-129, стала наявність у відповідача інформації про його вибуття до іншого району, отриманої з листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Такі дії відповідача він вважає протиправними і дискримінаційними.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1055 від 16 грудня 2015 року «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», було реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України. Так, зокрема Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва було об'єднано з Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва у Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні 09 вересня 2016 року у відповідності до положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінив відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, його правонаступником - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що позивач отримував пенсію в м. Алчевську. Після початку бойових дій виплата пенсії була припинена, так як було неможливо доставити грошові кошти на непідконтрольну територію. 15 жовтня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії, яка була прийнята відповідачем без застережень, а лише 08 грудня 2014 року ним було отримано довідку про переміщення з тимчасово окупованої території. Вони не погоджуються з твердженнями відповідача щодо того, що виплата пенсії припинена у зв'язку з переїздом в інший район Києва. Вважають це дискримінацією та порушенням ст. 24 Конституції України. Позивач же не знімався з обліку як тимчасово переміщена особа, не змінював місце проживання на момент припинення виплати пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з відстав викладених у письмовому запереченні. Пояснила суду, що виплата пенсії позивачу поновлена, але яким чином їй не відомо, тому що в той час працював інший працівник. Також зазначила, що їй не відомо чи надходили будь-які документи від Державної міграційної служби в підтвердження зміни місця проживання позивача. Крім того, у неї відсутні відомості про надходження від Управління праці та соціального захисту населення будь-яких листів з цього приводу.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Алчевська Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

15 жовтня 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва із заявою, в якій просив розпочати виплату йому пенсії з жовтня 2014 року включно у зв'язку з тимчасовим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

08 грудня 2014 року позивачем було отримано довідку № 3004006304 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, де визначено переміщення позивача з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Отже, умовами продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк» або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2016 року № 352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509» було також внесено зміни до Постанови № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до листа-повідомлення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва № 121/01/3-129 від 22 лютого 2016 року, виплату гр. ОСОБА_1 було припинено з 01 грудня 2015 р., оскільки пенсіонер вибув в інший район, про що управління було повідомлено листом управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва від 12 січня 2016 року № 37/02-516 про зняття гр. ОСОБА_1 з обліку з 01 грудня 2015 року. При цьому, у вказаному листі відповідач посилається на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 79.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції» від 04 березня 2015 р. № 79, територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку осіб, які переміщуються.

Таким чином, з викладеного вбачається, що вибіркова перевірка наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання осіб, які переміщуються здійснюється органами державної міграційної служби із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. В той же час, як встановлено судом, виплата пенсії позивачу була припинена на підставі повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про вибуття позивача в інший район, при цьому доказів направлення відповідного повідомлення з боку відповідача до органів державної міграційної служби щодо вибіркової перевірки місця проживання, стороною відповідача надано не було, у зв'язку з чим дії відповідача в частині припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, оскільки припинення виплати здійснено з порушенням процедури перевірки відомостей щодо місця проживання тимчасово переміщених осіб.

Крім того, як вбачається з поданих заперечень відповідача, Управлінням зазначено про поновлення виплати пенсії позивачу з 01 червня 2016 року та повідомлено, що після подання позивачем заяви, всіх необхідних документів, в тому числі інформації про номер відкритого рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України» Управління поверне пенсійні виплати ОСОБА_1 за 1, 2, 3, 4, 5 місяці 2016 року.

10 червня 2016 року представником позивача на адресу відповідача було направлено заяву, з проханням перерахувати пенсію на його картковий рахунок в ТВБВ ГУ АТ «Ощадбанку» по м. Києву та Київській області та вказано відповідний рахунок (а.с.53).

В той же час, стороною відповідача в судовому засіданні не було надано жодних підтверджуючих відомостей про виплату на рахунок позивача відповідних пенсійних виплат, враховуючи те, що позивачем було здійснено повідомлення відповідача про відкриття відповідного рахунку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши наявні докази в розрізі даного спору, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року - неправомірними та зобов`язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату з 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Крім того, представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Так, статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

За аналогією вищезазначені положення Правил адвокатської етики можна поширити й на інших фахівців у галузі права.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо відсутні інші докази на підтвердження цих витрат, зокрема, наявність досвіду роботи у галузі права.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, стороною позивача було надано суду договір про надання правової допомоги № 10/15 МОВ від 02.10.2015р., за яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язався надати клієнту ОСОБА_1 правову допомогу, а ОСОБА_1 - прийняти таку правову допомогу та оплатити її (а.с.54-55).

За умовами Додаткової угоди № 1 від 01.02.2016р. до договору про надання правової допомоги № 10/15 МОВ від 02 жовтня 2015 року, ФОП ОСОБА_3 зобов'язався надати правову допомогу, а саме: консультації і роз'яснення, складення запитів, заяв, скарг, позовів, інших процесуальних документів та документів правового характеру, спрямованих на відновлення порушеного права клієнта на отримання пенсії за віком (а.с.55 об.).

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності, як діяльність у сфері права (а.с.58). При цьому, останній має диплом спеціаліста Академії митної служби, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (а.с.59).

Відповідно до акту передачі-прийняття послуг з надання правової допомоги від 06 липня 2016 року, ФОП ОСОБА_3 позивачу були надані відповідні послуги правового характеру, що пов'язані із даною адміністративною справою, зокрема: вивчення матеріалів, підготовка, друк, підписання та направлення до Дніпровського районного суду м. Києва адміністративного позову (а.с.56). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 4 від 06 липня 2016 року, позивачем було сплачено суму коштів на правову допомогу у розмірі 5 076 гривень 00 копійок (а.с.57).

Таким чином, враховуючи понесені позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи принципи розумності в розрізі понесених витрат, враховуючи норми ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за можливе відшкодувати позивачу за рахунок Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7-15, 69-72, 87, 90, 94, 97, 158, 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2015 року - неправомірними.

Зобов`язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату з 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 випрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: