Рішення № 61815389, 27.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1864/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Геронимівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Геронимівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою, посилаючись на те, що ОСОБА_6, спільно з сестрою ОСОБА_7, являються співвласниками частини будинку з надвірними спорудами, які розміщені на приватизованій земельній ділянці площею 0, 0895 га. по вул. Геронимівській, 1 с. Геронимівка Черкаського району.

19.10.1015 року позивачами була подана заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до державного акту серія ЯИ № 962065 від 23.11.2010 року дана земельна ділянка раніше належала на праві приватної власності їхньому покійному батькові ОСОБА_10, який помер 28.01.2012 року.

Зазначене нерухоме майно за законом успадкувала ОСОБА_7, яка згідно договорів дарування від 12.09.2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_11, 19/150 частин будинку загальною площею 228,0 кв. м. з відповідною частиною надвірних споруд та огорожі під № 1-4 та 1/ 3 земельної ділянки, що становить 0.0336 га, подарувала ОСОБА_6 і вона перебуває у їх спільній частковій власності.

По сусідству з позивачами проживають, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, та ОСОБА_9, які порушуючи правила добросусідства і земельне законодавство, самочинно без погодження з позивачами встановили на їхній частині суцільний металевий паркан, що унеможливлює доступ до обслуговування сараю та інших надвірних споруд та обгородили місце старої водопровідної колонки, чим привласнили належну їм частину землі загальною площею 17 кв. м.

Дане порушення встановлено землевпорядною комісією Геронимівської сільської ради, викладене в акті від 01.04.2015 року та геодезичними обмірами, проведеними інженером - землевпорядником ОСОБА_12 До теперішнього часу припис комісії сільської ради про усунення виявлених порушень ОСОБА_8 не виконав.

Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області в ході перевірки підтверджено порушення земельного законодавства шляхом самовільного заняття належної позивачам земельної ділянки площею 17 кв. м. про що було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 16.06.2015 року за № 000212 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., а також складено Припис про усунення зазначеного порушення.

Однак відповідач застосовані до нього заходи адміністративного впливу ігнорує і умисно не усуває, в звязку з чим позивачі змушені звернутись для захисту своїх прав в судовому порядку.

Просили зобов»язати ОСОБА_9, ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні належною на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою по вул. Геронимівській, 1 в с. Геронимівка Черкаського району шляхом знесення власним коштом самочинно побудованого бетонного фундаменту і встановленого на ньому металевого паркану і приведення її до первісного стану.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року позов задоволено частково. Ухвалено зобовязати ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою по вул. Геронимівській, 1, в с. Геронимівка, Черкаського району шляхом знесення самочинно побудованого бетонного фундаменту і встановленого на ньому металевого паркану, у виді трикутника, що відступає в бік земельної ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_7 від прямої межової лінії між земельною ділянкою ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою вул. Геронимівська, 1, с. Геронимівка, Черкаського району, та ОСОБА_8 за адресою вул. Геронимівська, 2, с. Геронимівка, Черкаського району.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, просять його скасувати в частині зобовязання ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно побудованого бетонного фундаменту і встановленого на ньому металевого паркану, у виді трикутника, що виступає в бік земельної ділянки позивачів від прямої межової лінії від земельної ділянки ОСОБА_8 за адресою вул. Геронимівська, 2, с. Геронимівка, Черкаського району та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки межі земельних ділянок між позивачами та відповідачами по всій довжині мають пряму лінію, а з боку відповідача з відступом від прямої лінії межі в бік і на земельній ділянці позивачів в формі трикутника ним збудовано частину спірного фундаменту з металевим парканом, суд вважає, що має місце порушення права позивачів на користування відповідною частиною їхньої земельної ділянки яка огорожена цією частиною паркану.

В повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи із наступного.

Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.

У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно з нормами ст. 211 ЗК України громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування.

Відповідно до ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Звертаючись до суду з позовом про знесення відповідачем самочинно побудованого фундаменту та зведеного на ньому металевого паркану, позивачі посилаються на ст. 376 ЦК України.

Ч. 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що якщо власник /користувач/ земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила /здійснює/ самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила /здійснює/ будівництво, або за її рахунок.

Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов»язати особу, яка здійснила /здійснює/ будівництво, провести відповідну перебудову.

Виходячи із змісту ст. 376 ЦК України позов про знесення самочинного будівництва споруди може бути пред»явлений будь-якою особою, яка вважає, що самочинне будівництво порушує його права. Право на пред»явлення такого позову має особа, якій право володіння і користування земельною ділянкою, на якій зведена споруда, належить на законній підставі. Це випливає зі змісту ст. 391 ЦК України, де закріплено правило, згідно якого власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і цим особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права /ст. 391 ЦК України/, а також власнику /користувачу/ земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно /ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України/.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками земельної ділянки, розташованою по вул. Геронимівській 1 в с. Геронимівка, Черкаського району площею 0,0895 га.

Належна їм земельна ділянка з одного боку межує з земельною ділянкою співвласниками якої є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою вул. Геронимівська, 2 в с. Геронимівка, Черкаського району.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 доказів того, що побудований ними паркан на бетонному фундаменті не є самочинним, тобто що він відносить до будівельних робіт, які не потребують дозволу ні в суд першої інстанції ні в ході розгляду справи апеляційним судом - не надали.

Із пояснень сторін даних в ході розгляду справи апеляційним судом Черкаської області вбачається, що ні між позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ні між відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 реальний розподіл земельних ділянок проведений не був і на даний час вони є співвласниками земельних ділянок.

Згідно державних актів, межі між земельними ділянками позивачів та відповідачів проходять по прямій лінії по всій довжині між цими земельними ділянками.

З плану землеволодіння гр. ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, складеним інженером-землевпорядником ОСОБА_12, вбачається, що площа земельної ділянки по державному акту позивачів складає 0,0895 га, площа земельної ділянки по фактичному користуванню становить 0,0878 га. Різниця між площею по фактичному використанню та площі земельної ділянки по державному акту становить 0,0017 га (т.1, а.с. 25).

Із плану землеволодіння вбачається що по межі земельної ділянки з ОСОБА_8 відповідно до державного акту від Г до В межа з боку земельної ділянки відповідачів зміщена в бік земельної ділянки позивачів на відстань 0,44 см до земельної ділянки у вигляді трикутника і має загальну площу 0,0017 га /а.с. 25/.

01.04.2015 року комісією з врегулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Геронимівської сільської ради було складено акт обстеження ділянки гр. ОСОБА_6 АДРЕСА_3 та земельної ділянки гр. ОСОБА_8 АДРЕСА_4 та вирішено, що гр. ОСОБА_8 необхідно прийняти паркан, який влаштований ним на земельній ділянці гр.. ОСОБА_6 в термін до 20.04.2015 року. В разі невиконання вищевикладеного, гр.. ОСОБА_6 знести паркан та впорядкувати межі відповідно до державного акту на право власності на землю (а.с. 26).

Даний акт ОСОБА_8 не оскаржувався.

В ході перевірки, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області встановлено, що ОСОБА_8 вчинив протиправні дії, які виразилися в самовільному зайнятті земельної ділянки площею 17 кв.м. АДРЕСА_5, оскільки вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.09.2014 року № 26754116 є приватною власністю гр. ОСОБА_6, у звязку з чим 03 червня 2015 року старшим державним інспектором Дрозденко В.І. було складено протокол про адміністративне порушення відносно ОСОБА_8 (т.1, а.с. 28 -30)

Також, 16 червня 2015 року старшим державним інспектором сільського господарства ОСОБА_13 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000212, відповідно до якої ОСОБА_8 визнано винною особою у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.( т.1, а.с 33), який ОСОБА_8 також не оскаржувався.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в результаті зведення паркану на фундаменті у формі трикутника має місце факт порушення прав позивачів на користування та розпорядження належною їм земельною ділянкою.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що спірний паркан по межі від Г до В /державний акт а.с. 10 т. 1, кадастровий план будівель і споруд а.с. 92 оборот т. 1/ розміщений на земельній ділянці, що належить позивачам не тільки у вигляді трикутника, а по всій межі від літери Г до трикутника на 0,44 см, і загальна площа всієї земельної ділянки складає 0,0017 га, а не площа у вигляді трикутника, що підтверджується виконаним планом землеволодіння /а.с. 25/.

Колегія суддів вважає, що наданий в матеріали ТОВ «Землеустрій та оцінка» зведений план земельних ділянок сторін по справі відповідно до даних ДЗК /при умові зміщення /без обертання/ земельної ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_6 /а.с. 97 т. 1/ не може бути прийнятий до уваги як доказ відсутності факту порушення прав землекористування позивачів по межі земельних ділянок від Г до В /згідно державного акту а.с. 10, кадастровий план будівель і споруд а.с. 92 оборот т. 1/ до земельної ділянки у вигляді трикутника, оскільки із матеріалів справи вбачається, що межа між спірними земельними ділянками має вигляд прямої лінії, і між земельними ділянками відсутня земля, яка б не належала сторонам чи перебуває у комунальній власності. А із наданого зведеного плану /а.с. 97 т. 1/ вбачається, що при накладенні земельних ділянок між ними існує земельна ділянка, яка не належить ні позивачу ні відповідачу і саме по її межі і межі земельної ділянки позивачів відповідачами був поставлений спірний паркан.

Наявність частини земельної ділянки яка не належить сторонам між їх земельними ділянками сторони по справі заперечують.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачами не було доведено що спірний фундамент з розташованим на ньому парканом по межі від букви Г до В зведений на належній їм земельній ділянці, а тому вважає, що рішення суду про часткове задоволення позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог про зобов»язання ОСОБА_8, ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою по вул. Геронимівській, 1, с. Геронимівка, Черкаського району шляхом знесення самочинно побудованого бетонного фундаменту і встановленого на ньому металевого паркану, що відступає в бік земельної ділянки ОСОБА_6О та ОСОБА_7 від прямої межової лінії між земельною ділянкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою вул. Геронимівська, 1, с. Геронимівка, Черкаського району, та ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою вул. Геронимівська, 2, с. Геронимівка, Черкаського району.

Колегія суддів вважає, що оскільки в ході розгляду справи судом першої інстанції були неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог не відповідає обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням по справі нового рішення

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Геронимівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні та володінні земельною ділянкою скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким зобовязати ОСОБА_8, ОСОБА_9 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельною ділянкою, розташованою по вул. Геронимівській, 1 в с. Геронимівка, Черкаського району шляхом знесення самочинно побудованого бетонного фундаменту і встановленого на ньому металевого паркану, що відступає в бік земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від прямої межової лінії між земельною ділянкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою вул. Геронимівська, 1, с. Геронимівка, Черкаського району, та ОСОБА_8, ОСОБА_9 за адресою вул. Геронимівська, 2, с. Геронимівка, Черкаського району.

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові витрати в сумі по 3255 гривень 78 копійок з кожного.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :