Ухвала суду № 61814745, 04.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/14489/14-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєва О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року про залишення без розгляду частини позовних вимог за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії -,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання за нею статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м.Мінден відповідно до ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" з листопаду 2011 року, та зобов'язати відповідача перерахувати і сплатити заборгованість відповідно до ст. 6-1 вказаного закону, з листопаду 2011 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй відповідачем неправомірно встановлено статус жертви нацистських переслідувань шляхом видачі «Посвідчення жертви нацистських переслідувань» лише з 09 вересня 2014 року, оскільки вона має право на отримання пільг, передбачених ст.. 6-1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» з листопаду 2011 року.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови встановити статус неповнолітнього в'язня згідно ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань" з листопаду 2011 року, про визнання за нею статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м.Мінден відповідно до ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" з листопаду 2011 року, та про зобов'язання відповідача перерахувати і сплатити заборгованість, яка належить позивачу згідно статусу неповнолітнього в'язня, з листопада 2011 року по 24 травня 2014 року, залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У вересні 2011 року ОСОБА_2 отримала громадянство України.

У грудні 2011 року позивачка отримала листа від Управління соціальних виплат і компетенцій Центрального району (вих.№3355/1202-ІІ-02 від 01 грудня 2011 року) згідно якого їй було роз'яснено, що для встановлення факту примусового вивезення та утримання її у якості малолітнього в'язня у виправно-трудовому таборі недостатньо доказів. Та відповідачем в даному листі було запропоновано позивачу звернутися до суду для встановлення статусу жертви нацистських переслідувань.

19 березня 2012 року вона звернулась до Центрального районного суду м.Микоалаєва із позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій щодо невстановлення щодо неї факту примусового вивезення та утримання в якості малолітнього в'язня у виправно-трудовому таборі та дитячому закладі м.Мінден (Німеччина) в період з червня 1944 року по квітень 1945 року; зобов'язання повторно розглянути документи щодо встановлення щодо неї статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м.Мінден відповідно до ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань".

28 лютого 2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо встановлення статусу неповнолітнього в'язня, передбаченого ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань".

Листом від 14 березня 2013 року ДПСЗН виконавчого комітету Миколаївської міської ради відмовив позивачу у задоволенні заяви у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували факт примусового вивезення та перебування у концентраційному таборі та примусових роботах у Німеччині.

19 квітня 2013 року постановою Центрального районного суду м.Миколаєва у задоволенні позову відмовлено.

23 квітня 2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 квітня 2013 року скасована, прийнято нову постанову, якою визнано неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо невстановлення щодо ОСОБА_2 факту примусового вивезення та утримання у якості малолітнього в'язня у виправно-трудовому таборі та дитячому закладі м.Мінден (Німеччина) в період з червня 1944 року по квітень 1945 року; зобов'язано ДПСЗН повторно розглянути документи щодо встановлення відносно ОСОБА_2 статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м.Мінден відповідно до ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань". /а.с. 9/

08 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до ДПСЗН із заявою на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року про встановлення статусу жертви нацистських переслідувань.

09 вересня 2014 року ОСОБА_2 видано "Посвідчення жертви нацистських переслідувань", та з цього часу позивач перебуває на обліку в управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради із занесенням даних до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги як "жертва нацистських переслідувань" відповідно до ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань".

04 листопада 2014 року ОСОБА_2 зверталась до УПСЗН про неотримання з листопада 2011 року пільг, встановлених ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань".

13 листопада 2014 року УПСЗН надіслало лист ОСОБА_2, яким роз'яснено, що право на пільги вона має з моменту отримання "Посвідчення жертви нацистських переслідувань", а саме з 09 вересня 2014 року. /а.с. 10/.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням УПСЗН 25 листопада 2014 року позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови встановити статус неповнолітнього в'язня згідно ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань" з листопаду 2011 року, про визнання за нею статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м.Мінден відповідно до ст. 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" з листопаду 2011 року, зобов'язання відповідача перерахувати і сплатити заборгованість, яка належить позивачу згідно статусу неповнолітнього в'язня, з листопада 2011 року по 09 вересня 2014 року.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2011 року листом УПСЗН позивачці стало відомо про порушення своїх прав шляхом відмови у встановленні статусу жертви нацистських переслідувань згідно ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань".

Тобто, про порушення своїх прав позивачка дізналась у грудні 2011 року, однак до суду з даним адміністративним позовом позивачка звернулась лише 25 листопада 2014 року.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені докази поважності пропуску передбаченого ст. 99 КАС України 6-місячного строку звернення позивачки з адміністративним позовом, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати та сплатити заборгованість, яка належить позивачу згідно статусу неповнолітнього в'язня за ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань", за період з листопада 2011 року по 24 травня 2014 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки підстав для його поновлення колегія суддів не вбачає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 117, 185, 197, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв