Ухвала суду № 61814648, 29.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 876/282/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

В липні 2011 ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 000602302/0 від 28.03.2011 в частині 13 671 973 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 було скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2014 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 000602302/0 від 28.03.2011 в сумі 12 407 905 грн. та в цій частині справу з відповідними рекомендаціями направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що для правильного вирішення спору судам необхідно зясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські звязки між позивачем та його контрагентом, перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій, встановити, чи набрала постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 законної сили, якою відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2009, яке стало підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань. Також, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження правомірності формування позивачем валових витрат, з урахуванням обставин зазначених в спірному податковому повідомленні-рішенні та акту перевірки від 11.03.2011.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 позов було задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Калуська ОДПІ подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що в ході перевірок ПП «Партнер-буд» встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення договорів поставок між ТзОВ «ВКП Трейд Центр», ТзОВ «Фінпром Груп», ТзОВ «Будєвростандарт», ПП «Західпромінвестбуд» та ПП «Партнер-буд» без мети настання реальних наслідків, тому такі договори є нікчемними. Виходячи з наведеного, ПП «Партнер-буд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 11.03.2011 Калуською ДПІ в Івано-Франківській області було проведено виїзну планову перевірку ТзОВ «Карпатнафтохім» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої було складено акт № 265/23-02/33129683.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.3, п.п.5.5.2, п.п.5.5.3 п.5.5 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 30 617 784 грн.; п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 12 667 237 грн.; п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 12 577 637 грн.; п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підлягає зменшенню залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 89 600 грн.; ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні імпортних операцій з нерезидентами ТзОВ «Компанія Вельтпласт» по контракту № КВ-25/09/12 від 29.12.2009; п.6.3, п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого недоотримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 475,46 грн.

На підставі вказаного акта було винесено податкове повідомлення-рішення форми «П» № 000602302/0 від 03.04.2015, яким позивачу було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 617 784 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору підряду від 18.07.2007 з виконання будівельно-монтажних робіт із ПП «Партнер-Буд» по реконструкції адміністративно-побутового корпусу № 416 м. Калуша, договору від 05.06.2008 на виконання підрядних робіт по переплануванню приміщень першого поверху в корпусі № 012, договору на виконання підрядних робіт від 09.10.2009 по ремонту приміщень санвузлів першого і другого поверхів в корпусі № 012, договору на виконання підрядних робіт від 28.10.2009 по обшивці профільованим листом вентиляційних шахт і входу в приміщення цивільної оборони корпусу № 416, ПП «Партнер-Буд» по договору субпідряду, для виконання спеціальних робіт, в період з 01.01.2009 по 30.06.2010 було залучено будівельні організації ТзОВ «Фінпром Груп», ТзОВ «ВКП Трейд Центр» та ТзОВ «Будєвростандарт», вартість даних послуг була перевиставлена на ТзОВ «Фірма «Рембудпостач». Факт виконання ПП «Партнер-Буд» підрядних робіт згідно вищевказаних договорів, а також виконання зобовязань вказаного субєкта господарювання перед позивачем, підтверджуються копіями актів приймання виконаних підрядних робіт. Крім того, судом першої інстанції на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України, було витребувано у позивача та долучено до матеріалів справи акти звірки взаємних розрахунків між ТзОВ «Карпатнафтохім» та ПП «Партнер-Буд», а також копії платіжних доручень. Крім того, в матеріалах справи наявні копії довідок форми КБ-3. На думку суду першої інстанції зазначені докази, поряд із іншими первинними бухгалтерськими документами, свідчать про реальний характер правовідносин між позивачем та його контрагентом. Щодо неврахування результатів попередньої перевірки, суд першої інстанції вказав, що акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно правовим актом чи актом індивідуальної дії, не має обов'язкового характеру для платника податків, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для прийняття керівником податкового органу відповідного рішення. Прийняте на підставі акту перевірки від 07.07.2009 податкове повідомлення-рішення, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 було визнане протиправним та скасоване.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ «Карпатнафтохім» та ПП «Партнер-Буд» було укладено ряд договорів, а саме : договір підряду за № 14-204/07 від 18.07.2007 на виконання будівельно-монтажних робіт, зокрема по реконструкції адміністративно-побутового корпусу № 416 м. Калуша, договір № 49-024/08 від 05.06.2008, предметом якого було виконання робіт по переплануванню приміщень першого поверху в корпусі № 012 інвентаризаційний № 12 в осях 14-18, ряди А-В, договір на виконання підрядних робіт № 63/А200904478 від 09.10.2009 по ремонту приміщень санвузлів першого і другого поверхів в корпусі № 012 інвентаризаційний № 12 заводоуправління ЗАТ «Лукор», що знаходяться в оренді ТзОВ «Карпатнафтохім», договір на виконання підрядних робіт № А200904710 від 28.10.2009 по обшивці профільованим листом вентиляційних шахт і входу в приміщення цивільної оборони корпусу № 416 інвентаризаційний № 5426.

В свою чергу, ПП «Партнер-Буд» для виконання спеціальних робіт залучило спеціалізовані будівельні організації, які мають право на виконання спеціалізованих робіт, а саме : ТзОВ «Фінпром Груп», ТзОВ «ВКП Трейд Центр» та ТзОВ «Будєвростандарт», вартість даних послуг була перевиставлена на ТзОВ «Фірма «Рембудпостач».

Фактичне виконання ТзОВ «Карпатнафтохім» своїх зобов'язань перед замовником та виконання ПП «Партнер-Буд» своїх зобов'язань перед позивачем за вказаними договорами підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, актами звірки взаємних розрахунків, копіями платіжних доручень, копіями довідок форми КБ-3, списком працівників ПП «Партнер-Буд», яким видавались перепустки для входу на територію виробництва ТзОВ «Карпатнафтохім» в 2009-2010 роках.

Крім того, згідно ст.91 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Партнер-Буд» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби, було зареєстроване платником податку на додану вартість, а також мало ліцензію Державного комітету України у справах містобудування та архітектури.

Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що контролюючим органом досліджувалося питання виконання договорів між товариством та підрядником, яке приймало виконані роботи, чим додаткового підтверджується фактичне виконання ПП «Партнер-Буд» робіт (послуг), передбачених договорами субпідряду.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 цього Закону).

Як вбачається з наведених вище письмових доказів, вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надавались відповідачу при проведенні перевірки і дана обставина не оспорюється останнім.

Також, зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних, у позивача виникло право формувати валові витрати та податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Партнер-Буд».

Доводи апелянта про те, що за результатами перевірки ПП «Партнер-Буд» було встановлено відсутність факту отримання ним будівельно-монтажних робіт від ТзОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТзОВ «Фінпром Груп» та ТзОВ «Будєвростандарт», згідно з укладеними договорами субпідряду, на думку колегії суддів, також не спростовують факту реальності зазначених вище господарських операцій між ТзОВ «Карпатнафтохім» та ПП «Партнер-Буд», оскільки позивач не мав жодних господарських відносин з ТзОВ «ВКП «Трейд-Центр», ТзОВ «Фінпром Груп» та ТзОВ «Будєвростандарт», а відносини безпосереднього контрагента позивача ПП «Партнер-Буд» з цими підприємствами не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між ТзОВ «Карпатнафтохім» та ПП «Партнер-Буд».

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи не укладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно ст.228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами, які на час вчинення операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в податковому органі, в тому числі як платники податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ПП «Партнер-Буд». Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Вищий адміністративний суд України погодився з висновками попередніх судових інстанцій про те, що понесені після 01.01.2004 витрати на придбання (поліпшення) основних фондів, які не експлуатувалися, можуть амортизуватися за новими нормами амортизації незалежно від того, чи були такі основні фонди в експлуатації у інших осіб, тому прийшов до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано скасували спірне податкове рішення в частині 3 352 617,00 грн.

З врахуванням вимог ч.5 ст.227 КАС України, дана обставина не досліджується судом при перегляді постанови суду першої інстанції.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України, судом першої інстанції було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013, було скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002392301/0 від 17.07.2009, у звязку з чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії позивача щодо неврахування висновків акту перевірки Калуської ОДПІ від 07.07.2009 за № 1273/23-01/33129683 при не включенні до складу валових витрат сум попереднього податкового року є правомірними.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, як і не були спростовані вони в ході апеляційного розгляду, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року по справі № 2а-2202/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді :І.О.Яворський

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 04.10.2016.