Постанова № 61814507, 29.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року Справа № 904/1319/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.,

при секретарі судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача: Закурено Т.М., довіреність №4117-К-Н-О від 25.09.2015р.;

представники відповідача-1 та відповідача -2 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖТЕРБУД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. по справі №904/1319/16

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖТЕРБУД", м.Тернопіль

про стягнення 57 350, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (далі ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС") та до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖТЕРБУД" (далі ТОВ "ІНЖТЕРБУД") про солідарне стягнення з ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та з ТОВ "ІНЖТЕРБУД" 35 558, 00 грн. заборгованості за кредитом, 15 608, 44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6 183, 97 грн. пені та 1 378, 0 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. по справі №904/1319/16 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково: в позові до ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" відмовлено; стягнуто з ТОВ "ІНЖТЕРБУД" на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 35 558, 00 грн. заборгованості за кредитом, 15 608, 44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1 229, 41 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ІНЖТЕРБУД" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. по справі №904/1319/16 та повернути матеріали до суду першої інстанції для виконання вимог ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача; місцезнаходження ТОВ "ІНЖТЕРБУД" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Гайова, 21А, тому справа повинна розглядатися господарським судом Тернопільської області згідно вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу-2 не відома така особа як ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", жодних ділових відносин між відповідачем-2 та відповідачем-1 не існує; в рішенні господарського суду зазначено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поруки №41021ТЕАWS0KH від 17.05.2014р., предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-2 своїх обов'язків за договором банківського обслуговування №б/н від 26.02.2013, тоді як у відповідача-2 відсутній договір банківського обслуговування №б/н від 26.02.2013р., а обслуговування відповідача-2 здійснюється згідно договору №б/н від 16.05.2014р. (НОМЕР_1); договір поруки №41021ТЕАWS0KH від 17.05.2014р. укладено без попередження та без дозволу відповідача-2; позивачем для забезпечення виконання зобов'язань був укладений договір поруки від 08.10.2014р. №РОR1412776255369 з ОСОБА_2 - засновником та керівником відповідача-2, яка виступила поручителем за виконання відповідачем-2 зобов'язань, що випливають з договору приєднання до розділу "Кредитний ліміт" та "Кредит за послугою "Гарантовані платежі"; укладення договору поруки з відповідачем-1 без згоди відповідача-2 вплинуло на права та обов'язки відповідача-2, оскільки позбавило права його на належний захист своїх прав в суді; справа розглянута з порушенням територіальної підсудності; відповідно до договору банківського обслуговування, розміщеному в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, що був дійсний станом на 01.05.2014р. в розділі п. 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" прямо не передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань по поверненню клієнтом кредиту є надання поруки, а передбачено, що зобов'язання клієнта, передбачені в п. 3.2.2.1 цього договору забезпечуються заставою майнових прав на гроші, розміщені на рахунку 3648 у розмірі, зазначеному в заяві; відповідач-1 не надавав згоду на поруку через системи електронного зв'язку клієнта (тобто відповідача-2), а поручителем, зазначеним у заяві про відкриття поточного рахунку, є ОСОБА_2.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. по справі №904/1319/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Українське Фінансове Агентство "Верус" відзив на апеляційну скаргу не надано, в судове засідання представник не з'явився. Рекомендовані поштові повідомлення повернуті об'єктом поштового зв'язку із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач-2 (скаржник) в судові засідання не з'явився, про час та місце проведення судових засідань відпвідач-2 був повідомлений належним чином (а.с. 130, 152).

Беручи до уваги, що неявка представників відповідачів не перешкоджає перегляду рішення суду по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі цих учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

16.05.14 ТОВ "ІНЖТЕРБУД" (клієнт) в особі керівника ОСОБА_2 було підписано заяви, адресовані ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк), про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та на відкриття поточного та карткового рахунків.

Згідно із заявами відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 16.05.2014р., відповідно до якого відповідачу було визначено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних права та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір банківського обслуговування від 16.05.2014 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і банком. Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов та правил надання банківських послуг).

У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват-24" (далі - "Приват-24") подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюється автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати за яким подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват-24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п. 3.1.1.74 Умов та правил надання банківських послуг).

Після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника. Банк має право вимагати у клієнтів додаткову інформацію, що підтверджує виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами (договори/контракти, рахунки, податкові накладні, акти і т.п.). У разі відмови клієнта у наданні додаткової інформації або наявності недостовірної інформації в документації, банк має право відмовити в наданні послуги "Гарантовані платежі" (п. 3.1.1.75 Умов та правил надання банківських послуг).

При прийнятті позитивного рішення банку про надання послуги, якщо вона здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит у розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно з пунктом 3.2.2. Умов та правил надання кредиту (п. 3.1.1.76.2 Умов та правил надання банківських послуг).

Розділом 3.2.2 зазначених Умов та правил надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Відповідно до змісту п. 3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків і винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних ( але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, своєчасно провів ініційовані відповідачем-2 платежі, що підтверджується виписками за рахунками, відкритими для обслуговування рахунку відповідача.

Відповідач-2 користувався послугою гарантований платіж, який надавався позивачем для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках.

Прострочена заборгованість на рахунку відповідача-2 з'явилася 17.02.2015 і не була погашена в момент, коли відповідач-2 не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, отже відповідач-2 порушив умови договору.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно п. 3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою, при цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

В п. 3.2.2.7.8 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та винагород.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача-2 станом на 29.10.2015 за послугою гарантований платіж становить 57 350, 41 грн. і складається з наступного: 35 558, 00 грн. - заборгованість за кредитом; 15 608, 44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 183, 97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивачем 25.10.2015р. на адресу відповідача-2 була направлена претензія №41021TEAWS0KH від 21.10.2015р. з вимогою сплатити за договором прострочену заборгованість, що залишена без задоволення.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами, що станом на час звернення позивача з даним позовом, відповідач-2 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та заборгованість по процентам за користування кредитом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2.2.10.7 Умов та правил надання банківських послуг строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В абзаці 3 п. п. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Що стосується позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору, то суд першої інстанції відмовив в задоволенні такої вимоги, оскільки в тексті заяви від 16.05.2014 не викладено умов розділу 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, а є лише посилання, що такі умови розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, отже, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів і відсотків за користування кредитними коштами не визначена в заяві.

17.05.2014 між ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" (поручитель) та позивачем (кредитор) укладений договір поруки №41021ТЕАWS0KH, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором №б/н від 16.05.2014р. (р/р 26000010003682) (кредитний договір).

Пунктом 4 договору поруки встановлено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

З вимогою виконати свої зобов'язання за договором поруки від 17.05.2014р. №41021ТЕАWS0KH та сплатити суму заборгованості за кредитним договором позивач звернувся і до відповідача-1, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до листа 25.10.2015р.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Стаття 554 Цивільного кодексу України вказує на те, що, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст ч. 4 ст. 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

В задоволенні позовних вимог до відповідача-1 суд відмовив, враховуючи, що на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 10.03.2016 року за №29074 розміщено оголошення про порушення справи про банкротство ТОВ "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", ідентифікаційний код юридичної особи 34562954, граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника складає 30 календарних днів з моменту офіційного оприлюднення, станом на день розгляду справи цей строк закінчився, а відповідну заяву позивач не подав.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, щодо територіальної підсудності, то відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участі кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Якщо позивач звертається з позовом до кількох відповідачів, місцезнаходження яких визначається в межах територіальної юрисдикції різних господарських судів першої інстанції, то позов може бути подано до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Отже, встановлена альтернативна підсудність, або підсудність за вибором позивача. Вона означає, що позивачу надається можливість вибору господарського суду, до якого може бути подано позов. З матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом у повній відповідності до вищенаведених положень було прийнято до провадження позовну заяву з вимогами, пред'явленими позивачем до двох відповідачів, за місцезнаходженням відповідача-1 (м. Дніпро), та порушено провадження у справі. Відповідно ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду. На стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд не надає правовий аналіз правовідносинам сторін, а також не дає оцінки правочинам, посиланнями на які обґрунтовано позовні вимоги;

по-друге, щодо договору поруки №41021ТЕАWS0KH, то чинним законодавством не передбачено обов'язок кредитора або поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки, згідно з яким поручитель відповідатиме солідарно за зобов'язаннями боржника. Порука безпосередньо не впливає на права та обов'язки боржника. Зобов'язання боржника не встановлюються, не припиняються, не змінюються договором поруки. Відповідно ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України лише за умови виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель набуває права кредитора в зобов'язанні та має право регресної вимоги до боржника. Чинним законодавством України та умовами договору поруки не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором. Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки;

по-третє, щодо невідповідності відомостей в рішенні господарського суду про укладення договору поруки стосовно надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-2 своїх обов'язків за договором банківського обслуговування №б/н від 26.02.2013, тоді як обслуговування відповідача-2 здійснюється згідно договору №б/н від 16.05.2014р., то за положеннями ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Помилкове зазначення іншої дати договору під час виготовлення тексту рішення господарського суду не є підставою для скасування рішення господарського суду, а є підставою для виправлення описки в відповідній частини рішення господарського суду.

Враховуючи наведене рішення господарського суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖТЕРБУД", м. Тернопіль залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. по справі №904/1319/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна

(Повний текст постанови складений 03.10.2016р.)