Рішення № 61814490, 04.10.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.Справа № 924/814/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький

про стягнення 1 053,28 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 - згідно довіреності №21 від 11.01.2016 року

ОСОБА_2 - згідно довіреності №4846 від 12.09.2016 року

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.08.2016 року порушено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі", м. Хмельницький про стягнення 1 053,28 грн. Розгляд справи призначено на 12.09.2016 року. Ухвалою суду від 12.09.2016 року судове засідання відкладено на 04.10.2016 року.

Позивач не скористався правом участі свого представника в судових розглядах справи, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується судовою повісткою від 13.09.2016 року.

Повноважні представники відповідача в судовому засіданні 04.10.2016 року та у наданому через канцелярію суду відзиві на позов №5040 від 03.10.2016 року просять суд в позові відмовити через відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті поставленого газу. Наголошують на суттєвому погіршенні фінансового стану відповідача стягненням пені, тому просять суд зменшити у відповідності до ст. 233 ГПК України розмір штрафних санкцій.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

30 жовтня 2014 року між публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (продавець) та комунальним підприємством „Південно-Західні тепломережі (покупець) укладено договір №2839/14-РО-34 (далі договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Продавець, відповідно до п. 2.1. договору, передає покупцеві з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2,450 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: жовтень 0,350, листопад 0,900, грудень 1,200.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця (п. 3.1. договору).

Покупець до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (п. 3.1.2. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (п. 5.1. договору).

У п. 5.2. договору сторонами погоджено ціну за 1000 куб.м. газу в розмірі 2437,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн., крім того ПДВ 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2852,44 грн., крім того ПДВ 20% - 570,49 грн., всього з ПДВ 3422,93 грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносити, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди №1 від 18.11.2014 року та №2 від 05.12.2014 року до договору купівлі-продажу природного газу №2839/14-РО-34 від 30.10.2014 року, якими встановлено ціну за 1000 куб. м. газу в розмірі 3561,24 грн. та 4050,84 грн. відповідно.

На виконання умов договору НАК „Нафтогаз України передано, а комунальним підприємством „Південно-Західні тепломережі прийнято природний газ у листопаді 2014 року на суму 997,16 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року) та грудні 2014 року на суму 2758,62 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року).

Як вбачається із банківської виписки по операціях по комунальному підприємству „Південно-Західні тепломережі за період з 01.01.2014 року по 30.11.2015 року, останнім здійснено оплату переданого газу 17.12.2014 року на суму 1253,00 гр., 31.12.2014 року на суму 900,00 грн. та 16.06.2015 року на суму 1602,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, невчасну сплату відповідачем коштів за переданий позивачем газ, НАК „Нафтогаз України звернуся з даним позовом до суду, у якому просить суд стягнути з відповідача 20,41 грн. 3% річних, 682,36 грн. втрат від інфляції та 350,51 грн. пені згідно поданих розрахунків.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2014 року між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Південно-Західні тепломережі укладено договір купівлі-продажу природного газу №2839/14-РО-34, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Наявними доказами стверджується, що позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 3755,78 грн., що підтверджується відповідними підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками актами приймання-передачі природного газу. Відповідач, в свою чергу, оплатив отриманий газ, проте, з порушенням термінів, вказаних у п. 6.1. договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20,41 грн. 3% річних та 682,36 грн. втрат від інфляції згідно поданого розрахунку.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, прийшов до висновку про правомірність їх нарахування та, відповідно, задоволення позову в частині стягнення 20,41 грн. 3% річних.

Проаналізувавши поданий розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем здійснено інфляційні нарахування, в тому числі, на суми заборгованості за періоди, що становлять менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, безпідставним є нарахування 29,91 грн. втрат від інфляції за зобов'язаннями листопада за грудень 2014 року, оскільки борг існував лише за період з 15.12.2014 року по 17.12.2014 року.

За зобов'язаннями грудня позивачем також безпідставно враховано в період нарахування січень 2015 року, оскільки відповідно до вищенаведеного п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" такі нарахування слід здійснювати з врахуванням суми боргу на кінець місяця, помноженого на індекс інфляції за наступний місяць, тобто, за лютий 2015 року. Отже, до стягнення за зобов'язаннями грудня 2014 року підлягає 584,64 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2015 року по червень 2015 року.

Таким чином, з КП "Південно-Західні тепломережі" слід стягнути 584,64 грн. втрат від інфляції, в стягненні 97,72 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 350,51 грн. Разом з тим, при нарахуванні пені позивачем не враховані положення п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Зважаючи на вищенаведене, проаналізувавши подані розрахунки, суд доходить висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 1,53 грн. пені за зобов'язаннями листопада 2014 року (за період з 15.12.2014 року по 16.12.2014 року на суму 997,16 грн.) та 345,59 грн. пені за зобов'язаннями грудня 2014 року (з 15.01.2015 року по 15.06.2015 року на суму 1602,78 грн.). У стягненні 3,39 грн. пені слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру санкцій на підставі ст. 233 ГПК України судом зазначається наступне.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається із наведених відповідачем обґрунтувань, викладених у відзиві №5040 від 03.10.2016 року на позов, КП "Південно-Західні тепломережі" вказує на відсутність вини підприємства, важкий фінансовий стан та ненадання доказів позивачем понесення ним збитків.

Проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного КП "Південно-Західні тепломережі" не надано, тому, з огляду на вищенаведені положення та враховуючи розмір пені, заявленої до стягнення, суд не знаходить підстав для її зменшення. При цьому, судом зауважується, що 3% річних та втрати від інфляції не є штрафними санкціями, тому вирішення питання про їх зменшення на підставі ст. 233 ГК України є безпідставним.

З огляду на зазначене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 20,41 грн. 3% річних, 584,64 грн. втрат від інфляції та 347,12 грн. пені. В стягненні 3,39 грн. пені та 97,72 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 44, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 17/1, код 36123019) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 584,64 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири грн. 64 коп.) втрат від інфляції, 20,41 грн. (двадцять грн. 41 коп.) 3% річних, 347,12 грн. (триста сорок сім грн. 12 коп.) пені, 1245, 72 грн. (одна тисяча двісті сорок п'ять грн. 72 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 05.10.2016 року.

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення