Ухвала суду № 61814426, 26.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 р. Справа № 876/3744/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі:

представника позивача: Блажевського П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 813/3028/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулося в суд з позовною заявою до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника № 37637008 від 18.04.2013 року та зобов'язання Сихівського ВДВС Львівського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: квартири загальної площі 71,6 кв.м., 41,4 кв.м. житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 813/3028/15 позовні вимоги ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про арешт майна боржника №37637008 від 18.04.2013 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Апелянт та відповідач, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, явки предсатвників в судове засідання не забезпечили, що не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності, згідно ч.4 статті 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір №1308/0908/45-006, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використані грошові кошти , а Позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах , що передбачені кредитним договором.

Також, 02.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір 1308/0908/45-006-Z-1, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту №№1308/0908/45-006 від 02.09.2008 р. наступне нерухоме майно: квартира загальної площі 71,6 кв.м., 41,4 кв.м. житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Антоновою В.І. зареєстровано іпотечний договір, реєстр № 6013 від 02.09.2008 р. з забороною відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1., власником якої є ОСОБА_2

Згодом, 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р., свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору та Іпотечному договору.

Судом встановлено, що 18.04.2013 р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37637008 щодо виконання ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 13.02.2013 року про накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Арешт квартири, на підставі постанови про арешт майна боржника № 37637008 від 18.04.2013 року, винесеного Сихівським ВДВС Львівського МУЮ зареєстровано в Держаному реєстрі прав та їх обтяжень за № 883024 від 08.05.2013 року; № 882714 від 08.05.2013 року; № 847657 від 30.04.2013 року; № 847358 від 30.04.2013 року.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно із положеннями ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частини 6, 7 ст. З Закону України «Про іпотеку» закріплюють, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої нстанції, що за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: Квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору 1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 року.

Таким чином, наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_2 за іпотечним договором 1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 р. за рахунок заставленого майна, а саме: квартири загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ч. З ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Колегія суддів вважає, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Закону України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок, який полягає в тому, що державний виконавець повинен повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Як вірно встановлено судом, Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції не повідомляв позивача про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) позивача, та відповідно не роз'яснив про право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із вказаного майна.

З приводу вимоги позивача про зобов'язання Сихівського ВДВС Львівського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в її задоволені виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України декларує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що вирішувати питання про винесення постанови про зняття арешту з нерухомого майна належить до компетенції Сихівського ВДВС Львівського МУЮ.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо підставності позовних вимог ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника № 37637008 від 18.04.2013 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено правильно.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними в даному випадку посилання апелянта на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки предметом даного спору є оскарження дій державного виконавця щодо накладення арешту на майно, а не стягнення майна, яке є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 813/3028/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складений 29.09.2016 року.