Ухвала суду № 61814352, 28.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 876/4996/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міської ради, треті особи- Львівське комунальне підприємство "Зелений Львів", Товариство з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп" про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради, -

в с т а н о в и в :

Позивач- Керівник Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся в суд з позовом до відповідача- Львівської міської ради, з участю третіх осіб- Львівського комунального підприємства "Зелений Львів", Товариства з обмеженою відповідальністю "С.О.Груп", в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №340 від 17 березня 2016 року "Про надання ТОВ "С.О.Груп" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на вул. Уласа Самчука, 8, на яку буде поширюватися право сервітуту у межах пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Стрийський парк".

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не з'ясовувалося, чи розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки та чи така затверджена на момент вирішення адміністративної справи, чи укладено договір сервітуту та яке цивільне право виникло у ТОВ "С.О.Груп" з прийняттям Львівською міською радою спірної ухвали, разом з тим, ці питання є визначальними при визначенні підвідомчості спору. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача (апелянта) - Шимін Н.М. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача- Коржевич У.Ф. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник третьої особи - ТОВ "С.О.Груп" - Харченко І.С. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог - ЛКП "Зелений Львів" у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №340 від 17 березня 2016 року ТОВ "С.О.Груп" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на вул. Уласа Самчука, 8, на яку буде поширюватися право сервітуту у межах пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Стрийський парк.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у спріних правовідносинах ЛМР реалізує свої повноваження власника землі, і виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин, предметом розгляду є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, а тому такий спір не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

П.1 ч.2 ст.17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Ст. 5 ЗК України передбачає, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно зі ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Виходячи з положень ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст.177,181,324, глави ЦК України, ст. 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Проаналізувавши положення ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України, колегія суддів дійшла висновку, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч.2 ст.13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати протиправним і скасувати ухвалу Львівської міської ради №340 від 17 березня 2016 року "Про надання ТОВ "С.О.Груп" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки на вул. Уласа Самчука, 8, на яку буде поширюватися право сервітуту у межах пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Стрийський парк".

У даному випадку Львівська міська рада реалізує свої повноваження власника землі, і виступає рівноправним суб'єктом земельних відносин. У відносинах, з приводу яких виник спір, відповідач не здійснював владні управлінські функції. Тобто, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою викладеною в постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 01 жовтня 2013 року у справі №21-345а13, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-493а14, а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали правильно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року про закриття провадження у справі № 813/1946/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 03 жовтня 2016 року.