Ухвала суду № 61813505, 29.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"29" вересня 2016 р.Справа № 916/3164/14

За позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

до відповідача: Одеської митниці ДФС

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 266 328,97 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Зайцев Ю.О. Д'яченко Т.Г.

СУТЬ СПОРУ: розглядається заява Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

19.05.2016р. відповідач, Одеська митниця ДФС, звернувся до господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2016р., зазначену заяву відповідача було передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Панченко О.Л., судді Зайцев Ю.О., Рога Н.В.

З підстав прийняття Верховною радою України Постанови №996-VIII про звільнення судді Панченко О.Л. та перебування судді Рога Н.В. у відпустці з 16.05.2016р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_1 №580 від 19.05.2016р. було призначено повторний автоматичний розподіл зазначеної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, заяву відповідача про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 було передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя О.В. Цісельський, судді Т.Г. Д'яченко, Ю.О. Зайцев.

Листом від 25.05.2016р. сторін було повідомлено, що з врахуванням того, що справа №916/3164/14, 19.05.2016р., була направлена на адресу Одеського апеляційного господарського суду для подальшого скерування на адресу Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р., заяву відповідача про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 буде розглянуто судом в порядку ст.121 ГПК України, після повернення справи №916/3164/14 на адресу господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. колегією суддів у складі головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Д'яченко Т.Г. заяву Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 29.09.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо заяви відповідача суду не надав.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.09.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 29.09.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо заяви відповідача суду не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. у справі №916/3164/14 у позові ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт було відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. було залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі №916/3164/14 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. позов ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт було задоволено повністю, стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованість у сумі 266 328 (двісті шістдесят шість тисяч триста двадцять вісім) грн. 97 коп., судовий збір у сумі 4 648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 53 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі 916/3164/14 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016р. касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі №916/3164/14 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. у справі № 916/3164/14 залишено без змін.

Відповідач, Одеська митниця ДФС, звернувся до господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. колегією суддів у складі головуючий суддя Цісельський О.В., судді Зайцев Ю.О., Д'яченко Т.Г. заяву Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що п.341 ч.1 ст.4 Митного кодексу України встановлено, органи доходів и зборів це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

В кошторисі Одеської митниці ДФС на 2016 рік не передбачено здійснення видатків на виплату коштів, які зазначені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. у справі №916/3164/14, рішенні господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14, а тому стягнення з Одеської митниці ДФС коштів поза межами бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі, суперечить ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VI, п.п.1, 2, 3, 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, підтвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845.

Крім того, заявник зазначає, що виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 призведе до неправомірного та безпідставного стягнення коштів з Одеської митниці ДВС, яка фінансується з Дердавногго бюджету України.

З врахуванням вищенаведеного, відповідач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області із даною заявою про зміну способу і порядку рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14, а саме здійснювати стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" заборгованості у сумі 266 328,97 грн., на виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі Одеської митниці ДФС для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках), передбачених для виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заява задоволенню не підлягає з наступних правових підстав:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, набувши законної сили, виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України Про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, якій є виконавчим документом.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положеннями п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк.

Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.

Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки,встановлені цим рішенням.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Стаття 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження обєктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

За приписами ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом пяти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до п.п.7., 7.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Положеннями п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд на підставі ст.121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлений ст.16 ЦК України.

Під зміною способом виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

У зв'язку з тим, що обрання способу захисту, передбаченого ст.16 ЦК України, є виключною прерогативою позивача по справі, який в свою чергу згоду на зміну способу виконання судового рішення не надавав.

Отже, задоволення заяви відповідача про зміну способу виконання судового рішення з врахуванням приписів ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"

Дослідивши обставини справи суд, з урахуванням інтересів всіх сторін у даній справі дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України, відсутні, у зв'язку з чим, заява Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Одеської митниці ДФС (вх.№2-2681/16) про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015р. у справі №916/3164/14 в порядку ст.121 ГПК України відмовити.

Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2016 р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді Ю.О. Зайцев

ОСОБА_2