Рішення № 61813247, 29.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/70/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 Справа № 908/2125/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 1669-К-О від 26.04.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя

про здійснення страхового відшкодування в сумі 12747,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.08.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «КРЕДО», про здійснення страхового відшкодування в сумі 12747,84 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 20.05.2015р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_2, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1904120-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.08.2015р. у м. Києві по бул. Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Daewoo Nexia - 455556Y5443444333 під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до довідки ВДАІ по факту ДТП винним особою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є ОСОБА_3

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2015р. ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно умов Договору ПрАТ СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12447,84 грн., а саме грошові кошти в сумі 11092,50 грн. зараховані в якості неоплаченого страхового платежу за договором страхування № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р., а грошові кошти в сумі 1355,34 грн. перераховані на рахунок СТО.

Таким чином позивач вважає, що з моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до ТДВ Страхова компанія «КРЕДО» по відшкодуванню спричиненого збитку в сумі 12747,84 грн.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою. № 401 від 26.01.2016р. щодо сплати страхового відшкодування в розмірі 12747,84 грн.

ТДВ Страхова компанія «КРЕДО» страхового відшкодування в сумі 12747,84 грн. не сплатило позивачу.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 12747,84 грн.

15.08.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 17.08.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/2125/16 та присвоєно номер провадження 35/70/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 15.09.2016р. об 11 год. 30 хв.

09.09.2016р. до суду від ПрАТ СК «ВУСО» надійшло клопотання від 05.09.2016р. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, в якому позивач зазначає, що ПрАТ СК «ВУСО» не має можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання призначене на 15.09.2016р. у звязку з надмірною завантаженістю та зайнятістю у інших судових засіданнях у якості представника ПрАТ СК «ВУСО», а також через територіальну віддаленість.

Ухвалою від 12.09.2016р. ПрАТ СК «ВУСО» відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

13.09.2016р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.09.2016р. в якому він зазначає, що позовні вимоги ПрАТ СК «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування в сумі 12747,84 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповіді на регресну вимогу відповідачем надіслано позивачу лист-відповідь від 28.03.2016р. № Э.37.7.0.0/144 в якому зазначено, що через відсутність рахунку СТО на підставі якого була здійсненна виплата страхового відшкодування, а також відсутність якісних кольорових фотокарток, виявлених на момент огляду пошкоджень автомобіля НОМЕР_2, показання одометру та VIN-коду ТДВ СК «КРЕДО» не має можливості прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, а страхова справа по даному випадку тимчасово призупинена до їх отримання, що на думку відповідача є порушенням ст. 33-1.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, 03.08.2016р. відповідач частково сплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 1355,34 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2958.

Таким чином відповідач вважає, що без надання з боку ПрАТ СК «ВУСО» повного тексту документів у ТДВ СК «КРЕДО» відсутні будь-які правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, а тому ТДВ СК «КРЕДО» правомірно тимчасово призупинило страхову справу.

З огляду на вищезазначене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ СК «ВУСО» до ТДВ СК «КРЕДО» про відшкодування шкоди в порядку регресу у повному обсязі.

Ухвалою від 15.09.2016р. виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвалі господарського суду Запорізької області у справі № 908/2125/16 від 12.09.2016р. зазначивши вірне найменування особи, якій судом було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО».

Ухвалою від 15.09.2016 р. відкладено розгляд справи № 908/2125/16 на 29.09.2016р. о 12-30 год.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області 27.09.2016р. від відповідача надійшли додаткової заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначено, що сума в розмірі 1355,34 грн. була фактично спрямована на виплату страхового відшкодування за заявою ОСОБА_4, інша частина заявленою до стягнення суми є незаконною, оскільки не була фактично оплачена позивачем.

29.09.2016р. від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з неможливістю присутності в судовому засіданні повноважного представника.

Представник позивача в судове засідання 29.09.2016р. не зявився.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2016р. заперечив проти задоволення клопотання позивача, зазначивши про можливість розгляду справи за його участю та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд залишив його без задоволення, оскільки представником позивача не надано жодного доказу неможливості зявитись в судове засідання, а також не надано доказів неможливості зявитись в засідання суду іншого представника позивача.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

В судовому засіданні 29.09.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

20.05.2015р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ВУСО» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1904120-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2015р. у м. Києві по бул. Дружби Народів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda Civic - NLAFD76708W060197, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Daewoo Nexia - 455556Y5443444333 під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до довідки ВДАІ № 70086556 по факту ДТП винним особою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є ОСОБА_3

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2015р. у справі № 757/29749/15-п ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

11.08.2015р. до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» звернулась ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування, в звязку з ДТП, яке є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.10.2015р. на підставі Страхового акту № 3386 від 19.10.2016 р. та довідки суми страхового відшкодування до нього, виходячи з калькуляції орієнтованої вартості ремонтно-відновлювальних робіт було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 1355,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12822 від 19.10.2016р. а сума в розмірі 11092,50 була зарахована в рахунок оплати за Договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Кредо» за полісом обовязкового цивільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7314219.

Позивач 14.03.2016р. звернувся до відповідача з регресною вигодою вих. № 401 від 26.01.2016р. щодо сплати страхового відшкодування в розмірі 12747,84 грн.

Позивач вказує на те, що станом на день звернення до суду з даним позовом відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 12747,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Частиною 1 п. 36.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має прав на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Приписами ст. 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України вказано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У Законі України «Про страхування» міститься кореспондуюча норма згідно зі ст. 27 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, при виплаті потерпілому страхового відшкодування за договором майнового страхування відбувається позадоговірна заміна кредитора із збереженням предмету та змісту зобовязання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що сума в розмірі 11092,50 грн. була спрямована на сплату страхового платежу за Договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015р., а сума в розмірі 1355,34 грн. була спрямована на виплату страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідачем було оплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 1355,34 грн., на яку у позивача виникало право регресної вимоги, про що свідчить платіжне доручення № 2958 від 03.08.2016р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки докази перерахування позивачем суми 11092,50 грн. в якості страхового відшкодування Страхувальнику відсутні, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, (ч. 2 ст.43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО», в звязку з чим, суд відмовляє в позові в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з позивача.

Керуючись ст. ст.. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.10.2016 р.

Суддя О.А. Топчій