Рішення № 61813113, 02.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2016 Справа № 905/1857/16

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при складанні протоколу судового засідання секретарем судового засідання Татарині Б.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ, м. Добропілля

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк

про стягнення 5636,41 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від10.12.2015 року № ББУ/ЦОФД0/СЛ/15,

від відповідача не явився.

СУТЬ СПОРУ:

01.06.2016 р. Публічне акціонерне товариство ДТЕК Добропільска ЦЗФ звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця вартості недостачі вантажу в розмірі 5636,41 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відправник (позивач) передав для отримувача на станції відправлення - Добропілля Донецької залізниці до міста призначенні станції Сороче Донецької залізниці у вагоні № 56956147 вантаж вугілля кам'яне марки Г 0-100 з визначеною вагою у залізничній накладній № 50404649 від 03.12.2015 року. На станцію Сороче Донецької залізниці вантаж прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БИ 570965/72 від 07.12.2015 р. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Відповідач не погоджується з вимогами позивача, який предявив позов до ПАТ Українська залізниця, оскільки станція призначення вантажу за накладною № 50404649 є станція Сороче, яка не підконтрольна території відповідача, а входить до складу ДП Донецька залізниця м.Донецьк.

14.07.2016 року позивачем надана заява про заміну первісного відповідача належним Державним підприємством «Донецька залізниця» м. Донецьк, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу. Заява задоволена, про що винесена ухвала господарського суду від 14.07.2016 року.

Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http: / www.reyestr.court.gov.ua / на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет у звязку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами суду.

Дослідивши надані позивачем документи до матеріалів справи, господарський суд дійшов про можливість вирішити спір без явки представника відповідача за достатністю матеріалів для розгляду спору по суті відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, клопотання сторін, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору являється стягнення з залізниці вартості недостачі вантажу, тобто спір стосується відповідальності залізниці при перевезені вантажу.

Відносини, повязані з діяльністю залізниці регулюються Статутом залізниць України, Законами України Про транспорт, Про залізничний транспорт, Правилами перевезення вантажів, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами зберігання вантажів, Главою 64 Цивільного кодексу України Перевезення, Глава 32 Господарського кодексу України Правове регулювання перевезення вантажів тощо.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

03.12.2015 року позивачем завантажено у вагон № 56956147 по залізничній накладній № 50404649 вугілля камяне марки Г 0-100 в кількості 69000 кг та передано для перевезення до залізниці, яка прийняла даний товар за накладною і зобовязалась доставити його на станцію Сороче Донецької залізниці ДТЕК Зуївська ТЕС ПАТ «ДТЕК Східенерго».

Як вбачається з матеріалів справи, при здійснені на станції Сороче Донецької залізниці контрольного переважування вагону № 56956147 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах була виявлена недостача вантажу, а саме: брутто - 86740 кг, тара 22400, нетто 64340 кг, що менше маси, зазначеної у залізничній накладній на 4660 кг, про що складений комерційний акт БИ570965/72 від 07.12.2015 року.

Відповідно до комерційного акту, виявлено: по ходу потягу з лівого боку по довжині 1-3 люків виявлене поглиблення на ширину вагону, глибиною 500 мм, по довжині 6-7 люків поглиблення на ширину вагону, глибиною 500 мм. В технічному відношенні вагон справний, двері та люки зачинені, течі вантажу не має.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України, зокрема, ст. 129 якою передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом БИ570965/72 від 07.12.2015 року на станції Сороче Донецької залізниці.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Господарський суд дійшов висновку, що сума недостачі з урахуванням норми недостачі в вагоні № 56956147 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 5636,41 грн., виходячи із розрахунку: 3,97 т. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 %) х 1419,75 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ). Кількість фактичної недостачі складає 3970 кг. (4660 кг. 690 кг).

Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 року № 1973 було внесено зміни до статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку предявлення вимог до перевізника не є обовязковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду.

Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору про перевезення вантажів, встановлені нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України і становлять шість місяців. Загальні та скороченні строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними щодо норм цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Частина п"ята ст. 315 Господарського кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що виливають з перевезення.

Виходячи з принципу рівності субєктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту з дня встановлення обставин, що спричинили заяву позову (складання комерційного акту, акту загальної фори, списання коштів з особового рахунку тощо).

Ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 136, 137 Статуту залізниць України встановлюють скорчений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватися до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підстави позову доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати на підставі ст., 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ про стягнення 5636,41 грн. з Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця (ЄДРПОУ 01074957, 83001, м.Донецьк, вул. Артема, 68) на користь Публічного акціонерного товариства ДТЕК Добропільська ЦЗФ (ЄДРПОУ 00176472, Донецька область, м. Добропілля 85003, вул. Київська, 1) вартість недостачі в сумі 5636,41 грн., судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Суддя С.Ю. Гринько