Постанова № 61812609, 29.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 р. Справа №805/1570/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13год.41хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружнеий адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 06 квітня 2016 року № 0000111200 /а.с.4-7/.

Ухвалою суду від 21 липня 2016 року замінено Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на Маріупольську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області по адміністративній справі №805/1570/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 06 квітня 2016 року № 0000111200 /а.с.73/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» Податкова декларація з податку на додану вартість №9038543784 від 18.03.2016 р. за лютий 2016 року відповідачем, складено акт від 23.03.2016 р. №249/05-63-12-00/31906082. На підставі висновку акту перевірки відповідачем 06 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111200. Вважає, прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач при здійсненні камеральної перевірки Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року не звернув увагу на застосування позивачем касового методу при визначенні зобов'язань з податку на додану вартість. Зазначає, що при проведенні камеральної перевірки податковим органом були грубо порушені вимоги п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якими передбачено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Просить суд, визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1 форми «Р» яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» на сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 124845,00 грн., у т.ч. податкове зоюов'язання на суму 99876,00 грн. та штрафна санкція на суму 24969,00 грн. /а.с.11/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення заперечення, аналогічні викладеним письмово, в яких зазначив, що відсутність факту реєстрації платника податків продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідно до Розділу 2 додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року платником сформовано податковий кредит у розмірі 3026429,00 грн., у т.ч. за рахунок контрагента ІПН 398416326540 на суму 545442,00 грн. Зазначив, що в Єдиному реєстрі податкових накладних у звітному періоді лютий 2016 року не було виписано податкові накладні від ТОВ «БК»АРКАДІЯ» на суму ПДВ 445565,60 грн. Зауважив, що на порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством було завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість на суму 99876,00 грн. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 31906082 /а.с.37-44/. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва № 100322068 (Бланк серії НБ № 199883) /а.с. 63/.

13 жовтня 2014 року позивачеві було видано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 852 про настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей /а.с. 35-36/.

05.06.2015 року між ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» з іншої сторони укладено договір № 170420151 про визнання електронних документів. Відповідно до п.1.1. предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу /а.с.98-99/.

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ».

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки, згідно з висновком якого встановлено порушення вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на 99876,00 грн.

На підставі акту перевірки від 23.03.2016 р. №249/05-63-12-00/31906082 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року № НОМЕР_1 форми «Р» яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124845,00 грн. з яких 99876,00 грн. за основним платежем, 24969,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

06 квітня 2016 року на електрону пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» надійшла сканована копія податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року № 0000111200 /а.с. 121/.

08 квітня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю електронною поштою було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2016 року № 0000111200 /а.с. 122/.

18 квітня 2016 року на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» надійшло рішення від Головного управління ДФС у Донецькій області «Про розгляд скарги» № 1961/10/05-99-10-01-12-1, в якому зазначено, що скарга від 08.04.2016 р. № 83 не вважається поданою та оформленою відповідно до п. 56.3 статті 56 Податкового кодексу України та Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062 /а.с.12-14/.

20 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» отримало рішення Державної фіскальної служби «Про розгляд скарги» № 1081816/99-99-11-01-01-25, в якому зазначено, що Державна фіскальна служба України:

- залишає без розгляду скаргу ТОВ «АНТРАЦИТ» (вх. № 11679/6 від 04.05.2016) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області від 06.04.2016 № НОМЕР_1;

- залишає без змін рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 18.04.2016 №1961/10/05-99-10-01-12-1 про розгляд скарги, а скаргу ТОВ «АНТРАЦИТ» - без задоволення /а.с.15-16/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про: порушення платником податків п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на 99876,00 грн / а.с.10/.

Суд не погоджується із зазначеним висновком податкового органу, з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно підпункту 14.1.203 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

За приписами п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.266 п.14.1 ст. 14 Податкового кодаксу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно з п. 44 підрозділом 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 липня 2017 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобовязань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 липня 2017 року.

У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

У січні-лютому 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» за договором № 3 від 05.01.2016 р. були отримані послуги з облаштування шламо-відстойника № 4 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» (ІПН 398416326540) на загальну суму 3475891,20 грн., у т.ч. ПДВ 579315,20 грн.

За січень-лютий 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» наступні податкові накладні:

-податкова накладна № 138 від 25.01.2016 р., яка зареєстрована 26.01.2016 р;

-податкова накладна № 139 від 25.01.2016 р., яка зареєстрована 26.01.2016 р;

-податкова накладна № 140 від 25.01.2016 р., яка зареєстрована 26.01.2016 р;

-податкова накладна № 119 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 120 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 121 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 122 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 123 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 124 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 125 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 126 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 127 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р;

-податкова накладна № 128 від 17.02.2016 р., яка зареєстрована 23.02.2016 р. /а.с. 23-34/.

Як встановлено в судовому засіданні, у декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року податкові накладні отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» не були відображені, оскільки станом на 31.01.2016 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» за Договором № 3 від 05.01.2016 року у сумі 803497,60 грн., у т.ч. ПДВ 133749,60 грн. не була сплачена, оскільки позивач з січня 2016 року застосовує касовий метод сплати податку на додану вартість.

Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» була сплачена у лютому 2016 року, у зв'язку з чим в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року позивачем були відображені податкові накладні на загальну суму 3475891,20 грн., у т.ч. ПДВ 579315,20 грн.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при заповненні таблиці 2 Розділу II Додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року була допущена технічна помилка у стовбцях № 5 та № 6, рядках № 5 та № 6., а саме: податкові накладні № 139, № 140 від 25.01.2015 р., на загальну суму 599258,40 грн., у т.ч. ПДВ 99876,40 грн., були помилково відображені у складі податкових накладних, виписаних у лютому 2016 року, тобто у рядку № 6, а не № 5 /а.с.17-22/.

Слід зазначити, що не відображення позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2016 року податкових накладних від ТОВ «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» на суму ПДВ 99876,00 грн. не призвело до зменшення податкових зобов'язань позивача, а отже не було спрямовано на ухилення позивачем від сплати податків.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Підпунктом 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбаченихстаттею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи міститься Лист контролюючого органу від 06.09.2016 р. № 30655/10/05-63 «Про надання інформації та її документального підтвердження» Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області просить ТОВ «АНТРАЦИТ» надати інформацію про результати операцій по господарських відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АРКАДІЯ» за період лютий 2016 року /а.с.124-125/.

Суд не приймає до уваги цей лист, оскільки при встановленні розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних контролюючий орган повинен був одразу, відповідно до вимог податкового законодавства призначити проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач водночас просить визнати спірне податкове повідомлення-рішення незаконним та скасувати його. Суд зазначає, що оскільки статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що необхідним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде саме скасування податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, з огляду на що позовні вимоги суд задовольняє частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» судові витрати у розмірі судові витрати у розмірі 1872,67 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні шістдесят сім копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162,163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 06 квітня 2016 року № 0000111200- задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області 06 квітня 2016 року № форми «Р» яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 124845,00 грн. з яких 99876,00 грн. за основним платежем, 24969,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТРАЦИТ» (ЄДРПОУ 31906082) судові витрати у розмірі 1872,67 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні шістдесят сім копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини 29 вересня 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 жовтня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.