Постанова № 61812570, 21.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/4032/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Духновська В.О, ОСОБА_1,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

28.08.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (далі - ТОВ "Укрполіскорм") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) від 24.06.2014 №0000412202. В обґрунтування позову зазначило, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування всіх обставин та в порушення вимог чинного законодавства, яким регулюються правовідносини, що були предметом перевірки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2012, позов ТОВ "Укрполіскорм" задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000412202 від 24.06.2014.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016, задоволено частково касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2012 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

У рішенні суду касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не зясовано якими силами та засобами виконувалися спірні роботи на обєкті позивача, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до обєктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання цих робіт тощо. Не надано правової оцінки й доводам Інспекції про непідтвердженість реальності операцій Товариства з ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" податковою перевіркою останнього (акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.05.2014 № 126/10-13-22-04/36529086). Не одержали належної оцінки у судах попередніх інстанцій і аргументи відповідача про підписання спірних податкових накладних від імені постачальника неповноважною особою, які неодноразово заявлялися Інспекцією в усіх інстанціях.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у актах перевірки та додаткових письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 13.05.2014 по 19.05.2014 посадовою особою Житомирської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрполіскорм" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт №3098/06-25-22-02/35905571 від 23.05.2014 (том 1 а.с. 42-63).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Укрполіскорм" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по рядку 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року в сумі 1197367 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, 29.05.2014 позивач подав до контролюючого органу заперечення (том 1 а.с. 196-197).

У звязку із надходженням заперечення на акт перевірки та з метою дослідження викладених обставин, Житомирською ОДПІ на підставі статей 20, 75, 78, 82 Податкового кодексу України була призначена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Укрполіскорм" з питань, що стали предметом оскарження з 05.06.2014 терміном на 5 робочих днів.

Проведеною перевіркою з питань, порушених платником у запереченнях, контролюючим органом підтверджено порушення останнім п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по рядку 19 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року в сумі 1197367 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.06.2014 №3932/06-25-22-02/35905571, за наслідками розгляду якого 24.06.2014 Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000412202 про зменшення Товариству розміру відємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2014 року в сумі 1197367,00 грн (том 1 а.с. 10).

Не погодившись із рішенням контролюючого органу, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження, проте, рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18.07.2014 № 10115/Д-С/10-205 та рішенням ДФС України від 13.08.2014 № 1621/6/99-99-10-01-15, скарги ТОВ "Укрполіскорм" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 24.06.2014 - без змін (том 1 а.с. 11-17).

Вважаючи протиправним зазначене податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи оспорюване рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Так, актами перевірок зафіксовано завищення ТОВ "Укрполіскорм" податкового кредиту за лютий 2014 року в сумі 1197366,67 грн в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ". Такого висновку контролюючий орган дійшов внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2014 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, які оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, а саме: цифровий електронний підпис при реєстрації накладних та підпис, що скріплює ці накладні при видачі їх покупцям, належать різним особам. Крім того, відсутність у ТОВ "Укрполіскорм" довідок КБ-2 та КБ-3 з переліком виконаних робіт за місяць свідчать про нереальність здійснення господарських операцій щодо будівництва ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Згідно отриманого від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області акту від 29.05.2014 № 126/10-13-22-04/36529086, встановлено:

- відсутність обєктів, які підпадають під визначення статей 135, 138, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, дані, які відображені у декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 з підприємствами постачальниками та реалізованими покупцям - не є дійсними;

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям по взаємовідносинам за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 з підприємствами постачальниками та реалізованими покупцями.

Сукупність указаних обставин стала наслідком прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Проте, наведені висновки контролюючого органу спростовані у ході судового розгляду справи наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2014 року включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні передплати за роботи, виконані ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво № 12-07-27 від 27.02.2012.

Дійсно, 27.07.2012 між ТОВ "Укрполіскорм" (Замовник) та ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № 12-07-27 про будівництво Комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання умов договору генерального підряду на капітальне будівництво №12-07-27 від 27.07.2012 ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" надало позивачеві податкові накладні №1 від 08.01.2014, №2 від 09.01.2014, №4 від 10.01.2014, №5 від 13.01.2014, №6 від 14.01.2014, №7 від 17.01.2014, №8 від 21.01.2014, №9 від 22.01.2014, №10 від 23.01.2014, №11 від 27.01.2014, №12 від 28.01.2014, №13 від 29.01.2014, №15 від 30.01.2014, №16 від 31.01.2014, №1 від 03.02.2014, №2 від 06.02.2014, №3 від 10.02.2014, №4 від 11.02.2014, №5 від 14.02.2014, №6 від 18.02.2014, №7 від 24.02.2014, №8 від 25.02.2014, №10 від 19.02.2014, №11 від 27.02.2014, №12 від 28.02.2014 із зазначенням номенклатури товарів/послуг продавця "передоплата за монтажно-будівельні роботи", на підставі яких ТОВ "Укрполіскорм" віднесено до складу податкового кредиту 1197366,67 грн за лютий 2014 року, оскільки зазначені податкові накладні були отримані останнім 28.02.2014.

Крім того, виконання договору генерального підряду на капітальне будівництво №12-07-27 від 27.07.2012 ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ форми КБ-3 та графіком виконання - будівельно-монтажних робіт, графіками будівництва та фінансування, договірною ціною на будівництво, реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

У свою чергу, оплата позивачем за виконані будівельні роботи ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Досліджуючи податкові накладні, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу, що останні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, у звязку з невідповідністю електронного підпису на електронній накладній підпису, яким скріплена податкова накладна в паперовому вигляді, з огляду на наступне.

Згідно приписів абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу девятого статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз наведеної норми свідчить на користь висновку, що обставинами, які виключають право платника на податковий кредит, - є відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або складення податкової накладної постачальником з порушенням законодавчо визначених вимог. Власне ж невідповідність електронного підпису на електронній податковій накладній підпису, яким скріплена податкова накладна в паперовому вигляді, сама по собі не утворює складу податкового правопорушення та не може розцінюватися як недотримання платником податків - покупцем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Накладення електронного цифрового підпису неуповноважених осіб продавця (постачальника) є причиною відмови у реєстрації такої податкової накладної, відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246. Відтак, перевірка автентичності підпису на електронних податкових накладних не належить до обов'язку платника, невиконання якого може тягнути негативні для нього наслідки у сфері оподаткування.

Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, усі спірні податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, не підтверджені доводи контролюючого органу і про те, що ОСОБА_4 була переведена на посаду головного бухгалтера ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" лише 21.05.2014, відповідно податкові накладні у паперовій формі, підписані нею покупцям/замовникам послуг за січень-лютий 2014 року, є таким, що підписані неуповноваженою особою ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ", з огляду на наступне.

Згідно пункту 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі - Положення N 88), керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Згідно пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 14.01.2014 № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за № 185/24962 (чинного на момент видачі спірних податкових накладних), усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, саме керівник підприємства делегує певному переліку осіб повноваження підписувати від імені підприємства первинні документи. При цьому, таке рішення повинно бути оформлено відповідним наказом.

Проте, контролюючим органом не надано жодних доказів підписання податкових накладних, одержаних позивачем від ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ", не уповноваженою особою ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ".

Встановлені обставини свідчать про передчасність таких висновків відповідача.

Також, слід відзначити, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, податковий кредит за лютий 2014 року позивач сформував за першою подією - датою списання коштів передплачених за виконання робіт на підставі отриманих 28.02.2016 податкових накладних.

При цьому, стверджуючи про завищення позивачем податкового кредиту контролюючий орган вказує на відсутність у позивача за лютий 2014 року довідок КБ-2 та КБ-3 з переліком виконаних робіт за місяць. Наслідком цього, на переконання відповідача, є нереальність здійснення господарських операцій щодо будівництва ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Проте, такі доводи не витримують жодної критики, з огляду на наступне.

Так, договором генпідряду передбачено складання Генпідрядником довідок КБ-2 та КБ-3 щомісяця.

Проте, поза увагою контролюючого органу залишилась додаткова угода № 2 від 21.07.2013 до договору генерального підряду № 12-07-27 від 27.07.2012, якою пункт 4.2 договору змінено і викладено у наступній редакції: "Довідка № КБ-2в і Довідка № КБ-3 оформлюються Генпідрядником у двох примірниках після завершення кожної черги будівництва Обєкта (черги Будівництва затверджуються окремими додатками після усунення всіх недоліків будівництва) і надаються Замовнику протягом 5-ти робочих днів з дня їх складання" (том 1 а.с. 211).

Зважаючи на характер виконаних робіт, обєми будівництва обєкту, суд вважає, що наявні у матеріалах справи довідки № КБ-2в, № КБ-3 за квітень, травень 2014 року (том 1 а.с. 128, 131-135, 136, 137-146) у своїй сукупності свідчать про реальність виконаних робіт ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ".

При цьому, наявність у ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" ліцензії на господарську діяльність у будівництві серії АД 040623, відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", свідчить про наявність у останнього технологічних, кваліфікаційних, організаційних умов для господарської діяльності у будівництві, повязаної зі створенням обєктів архітектури.

З огляду на що, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у лютому 2014 року за першою подією - датою списання коштів передплачених за виконання робіт на підставі отриманих 28.02.2016 податкових накладних.

Слід звернути увагу на те, що висновки відповідача в акті перевірки, крім іншого, ґрунтуються на податковій інформації, отриманої від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Разом з тим, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Суд наголошує на тому, що висновкова частина акту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області не спростовує декларування ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" зобовязань за наслідком проведених господарських операцій з ТОВ "Укрполіскорм" у лютому 2014 року, при цьому висновок про визнання актом перевірки недійсними даних, які відображені ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ" у декларації з податку на додану вартість, актом перевірки суперечить повноваженням, наданим контролюючому органу Податковим кодексом України, а тому не приймається судом до уваги.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті даного роз`яснення суд відзначає, що капітальне будівництво комплексу житлової та громадської забудови по вул. Горького в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області здійснювалась у межах господарської діяльності позивача, а наявні у матеріалах справи звіти про реалізацію дозвільного документа на виконання будівельних робіт за 4 квартал 2014 року підтверджують закінчення будівництва та досягнення ділової мети сторонами договору.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, - не виявлено.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірною угодою, за правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав.

Отже, висновки акту перевірки судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "ОСОБА_3 ХХІ", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000412202 від 24.06.2014 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000412202 від 24.06.2014.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 29 вересня 2016 р.