Ухвала суду № 61811935, 04.10.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/7408/16-ц

Провадження № 4-с/592/69/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря Коваленко А.В., з участю представника заявника ОСОБА_1, державного виконавця Большакова С.М., представника заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми скаргу ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого повадження (в порядку ст. 383 ЦПК України), заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання»,

в с т а н о в и в:

Представник заявника ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, яку обґрунтовує тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.03.2014 р. по справі № 592/14000/13-ц поновлено ОСОБА_3 на посаді Президента ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе». На виконання судового рішення 06.03.2014 р. видано ОСОБА_3 виконавчий лист, відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 42541507. 06.11.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення даного виконавчого провадження, яку обґрунтовано фактичним виконанням з боку боржника рішення суду про поновлення ОСОБА_3 на роботі шляхом винесення наказу № 1347/ВК від 19.03.2014 р. 30.05.2016 року державним виконовцем за ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2015 року, якою було скасовано постанову про закриття виконавчого провадження від 06.11.2015 року, поновлено виконавче провадження з примусового виконання цього рішення суду, про що ним винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та 01.08.2016 року той самий державний виконавець знову виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з тих самих підстав. При цьому йому надано для огляду оригінал документів, що підтверджують фактичне виконання рішення суду, а сааме оригінал трудової книжки з записом № 25 про поновлення ОСОБА_3 на раніше займаній посаді, оригінал наказу № 1347/ВК, оригінал листів ОСОБА_3, про те, що він повідомлений про його поновлення на посаді, табель обліку робочого часу, яким підтверджується, що ОСОБА_3 був поновлений на посаді та по ньому вівся облік робочого часу. Але державний виконавець не виконував ніяких виконавчих дій після відновлення виконавчого провадження, тому державним виконавцем передчасно зроблено висновок про поновлення ОСОБА_3 так, як примусове виконання судового рішення про поновлення заявника на роботі не відбулося, а винесення роботодавцем наказу № 1347/ВК від 19.03.2014 р. ще не підтверджує факт допущення працівника до роботи, що передбачає можливість виконання ним своїх повноважень. У змісті самого наказу про поновлення на роботі № 1347/ВК від 19.03.2014 року не конкретизовано назву посади на якій вирішено поновити ОСОБА_3 на роботі. У матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про виконання судового рішення, що свідчить про ухилення державного виконавця від перевірки фактичного його виконання. Просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження № 42541507 від 01.08.2016 р., відкритого на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2015 року.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 скаргу підтримав з наведених підстав і просив задовольнити. Суду пояснив, що з наказом про поновлення на роботі від 19.03.2014 р. ОСОБА_3 ознайомлений не був, про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_3 про ознайомлення з даним наказом.

У судовому засіданні державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 у задоволенні скарги просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що ним вжито всі дії, передбачені ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду про поновлення заявника на роботі, після отримання наказу про поновлення стягувача на посаді вперше 28.01.2015 р., а потім 01.08.2016 р. винесено постанови про закінчення виконавчого провадження. Зазначив, що фактичне виконання рішення суду ним не перевірялося, оскільки Закон цього не вимагає.

Представник заінтересованої особи - боржника ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» ОСОБА_2 просив у задоволенні скарги відмовити. Зазначив, що 19.03.2014 р. був виданий наказ про поновлення ОСОБА_3 на раніше займаній посаді, копію якого надано державному виконавцю. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, на яку посилається заявник втратила чинність у 2012 році. Крім того ОСОБА_3 знав про поновлення його на роботі, оскільки 26.03.2014 р. надійшов лист від нього, в якому зазначено про це.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця та представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали скарги, дослідивши виконавче провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-ХІV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою, третьою статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Законодавством України на державного виконавця покладається обов'язок вживати необхідних заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» (ч.ч. 1, 2 ст. 11).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Положеннями пункту 2 частини третьої статті 30 Закону № 606-ХІV передбачено, що судове рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає негайному виконанню.

Частиною першою статті 76 Закону № 606-ХІV передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено такі обставини.

У провадженні відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 42541507 з примусового виконання виконавчого листа № 592/14000/13-ц, виданого 06.03.2014 р. Ковпаківським районним судом м. Суми про поновлення ОСОБА_3 на посаді Президента Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе», яке було закрито постановою державного виконавця від 06.11.2015 року.

На виконання ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2015 року, державний виконавець виніс постанову про відновлення виконавчого провадження винесена 30.05.2016 р.

Постановою про закінчення виконавчого провадження, винесеною 01.08.2016 р. ОСОБА_4, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, вищевказане виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». У мотивувальній частині постанови зазначено, що боржником фактично виконано рішення суду, згідно наказу № 1347/ВК від 19.03.2014 ОСОБА_5 поновлено у ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» на раніше займаній посаді (а.с. 8).

Так, у виконавчому провадженні № 42541507 наявна копія наказу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе» від 19.03.2014 р. № 1347/ВК «Про поновлення на роботі», у якому зазначено, що на виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.03.2014 р. по справі № 592/14000/13-ц, ОСОБА_3 поновити у ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» на раніше займаній посаді за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_6

Представник заявника стверджує, що заявник ОСОБА_3 фактично не був допущений до виконання обов'язків - Президента ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе», а нині ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» і рішення суду фактично боржником не виконано.

Дійсно, пункти 8.2.1, 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, на які посилається заявник та які передбачали складання державним виконавцем Акту про виконання рішення після фактичного допущення працівника до роботи, втратили чинність на підставі п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень».

Разом з тим, судом встановлено, що при винесені оскаржуваної постанови державний виконавець перевіряв наявність у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе» оригіналу наказу від 19.03.2014 р. № 1347/ВК, але з оригіналу наказу, що міститься у матеріалах виконавчого провадження не вбачається, що ОСОБА_3 був поновлений на посаді Президента Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе», оскільки в наказі зазначено про поновлення останнього на раніше займаній посаді. З долученої копії наказу також не вбачається, що ОСОБА_3 ознайомлений з цим наказом про його поновлення на роботі, чи допущено його до виконання ним своїх трудових обов'язків, що б давало підстави стверджувати, що судове рішення про поновлення на роботі виконано в повному обсязі.

Вказані обставини не заперечував у судовому засіданні державний виконавець Большаков С.М.

Суд не може взяти до уваги доводи представника заінтересованої особи про те, що ОСОБА_3 ознайомлений з наказом про поновлення на роботі і доказом цього є його лист від 20.03.2014 р. на адресу генерального директора та голови наглядової ради ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе».

Так, зазначений лист дійсно є в матеріалах виконавчого провадження, але його наявність жодним чином не звільняє державного виконавця від обовязку здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» .

Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 вдруге не перевірив фактичне виконання боржником у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом - виконавчим листом № 592/14000/13-ц, виданим 06.03.2014 р. Ковпаківським районним судом м. Суми про поновлення ОСОБА_3 на посаді Президента Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання ім.М.В.Фрунзе», що не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 11, ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження».

А отже оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесена державним виконавцем передчасно та з цих підстав є неправомірною.

З огляду на встановлені факти, суд дійшов висновку, що доводи скарги є обґрунтованими, а тому постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження № 42541507 від 01.08.2016 р., відкритого на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2015 року слід визнати неправомірною та скасувати, а в іншій частині скарги відмовити за не обгрунтованістю, так як відповідна вимога вже задоволена рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 04.03.2014 року по справі № 592/14000/13-ц.

Керуючись ст.ст. 386 - 387 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження № 42541507 від 01.08.2016 р., відкритого на підставі виконавчого листа Ковпаківського районного суду міста Суми по справі № 592/14000/13-ц від 06.03.2014 р. визнати неправомірною та скасувати.

В іншій частині скарги відмовити за необгрунтованістю.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом пяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Г.Ю. Корольова