Постанова № 6181075, 25.07.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-а-40/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2008 року ОСОБА_1 міськрайонний сул Донецької області

у складі: головуючого судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3.

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

4 червня 2008 року ОСОБА_5 звернулася до Добропільського міськрайонного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради (Далі УПСЗН), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Управлінню Пенсійного фонду України в м. Добропілля про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2007 роки включно.

25 липня 2008 року позивачка звернулася до Добропільського міськрайонного суду з заявою про відмову від частини позову та клопотанням про закриття справи в цієї частині , про що судом постановлена ухвала про закритгя провадження по справі в частині вимог, а саме про стягнення заборгованості за період з 2000-2002 роки.

У судовому засіданні представник позивачки в обґрунтування її вимог зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АГС, визнана інвалідом 3 групи 1 категорії, та перебуває на обліку в ОСОБА_1 УПСЗН.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично відповідач - ОСОБА_1 УПСЗН виплачувало їй допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому, чим передбачено діючим законодавством.

Вона зверталася до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до вищевказаного Закону, але її звернення були відхилені.

Представник позивачки вважає відмову у виплаті недонарахованих сум на оздоровлення безпідставною, як порушуючи її права і просить суд визнати дії ОСОБА_1 УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 48 Закону, з урахуванням мінімальної заробітньої плати, яка склалась за відповідний період, стягнути з ОСОБА_1 УПСЗН на її користь недонараховані виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2003 по 2007 роки включно.

Представник відповідача - юрист-спеціаліст 1 категорії ОСОБА_1 управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_3, діюча на підставі доручення, позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що позивачу нараховані та він отримав компенсаційні виплати на оздоровлення протягом 2003-2007 років у розмірах, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р., та компенсаційні виплати за 2005-2007 роки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. Як розпорядник коштів нижчого рівня, ОСОБА_1 УПСЗН зазначені виплати провадяться у відповідності до постанов та роз'яснень, які надходять з Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької області та у відповідності з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Просить суд в позовних вимогах ОСОБА_5 відмовити.

Представник відповідача - управління Державного казначейства України м. Добропілля ГУ ДК України у Донецькій області ОСОБА_4, діюча на підставі доручення, позовні вимоги позивача не визнала і суду пояснила, що згідно з п.п. 1, 2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.09.2005 року № 836, головним розпорядником по використанню коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Мінпраці, а розпорядниками нижчого рівня є управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій. Фінансування управлінь праці та соціального захисту населення хоча і здійснюється з Державного бюджету, однак тільки Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки Держави на загальні потреби, розмір і цільове призначення цих випадків.

Просить суд в позовних вимогах ОСОБА_5 відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, та заперечення представників відповідачів, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України "Про мінімальну заробітну плату", Законів України "Про державний бюджет України " на 2003-2007р., а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не суперечать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка як учасник та інвалід 3 групи є постраждалою внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ОСОБА_1 УПСЗН, що підтвержується ксерокопією посвідчення.

правоустановчих документів, долучених до справи і ці обставини відповідачами не оспорюються.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка як інвалід 3 групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох та п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до 1 та 2 категорії.

До матеріалів справи долучено довідку ОСОБА_1 УПСЗН, згідно якої позивачці у 2003, 2004 роках, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нараховано та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2004 роки в сумі 21грн.50коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, в 2005-2007 р. у сумі 90 грн. 00 коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, починаючи з 2005 по 2006 рік включно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року.

Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем ОСОБА_1 УПСЗН на користь позивачки, не відповідають вимогам діючої норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати за 2002 р., при щорічному затверджені нового державного бюджету за 2003-2007 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2003-2007 pp. мінімальна заробітна плата відповідно складала суму 185 грн.00 коп., 205 грн.00 коп., 262 грн.00 коп., 332 грн.00 коп., 420 грн.00 коп.

Виходячі з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 УПСЗН на користь ОСОБА_5, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2003 p.- (205, 00 х 4) =820-21, 50= 798грн.50коп. -1 категорія 3 група інвалідності;

2004 p.- (262, 00 х 4) = 1048-21.50=1026грн.50коп. -1 категорія 3 група інвалідності;

2005 p.- (332, 00 х 4) = 1328-90.00=1238грн.00коп. - 1 категорія 3 група

інвалідності;

2007 p.- (420.00 х 4) = 1680-90.00 = 1590грн.00коп. - 1 категорія 3 група інвалідності;

всього: 4653 грн. 00коп.

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

ОСОБА_5 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії) та отримує компенсаційні виплати згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2003-2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, (до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 2 Закону № 372-1V, а не Постанова КМУ №836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України.

В іншій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч. 5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163, 186 КАС України, на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України "Про мінімальну заробітну плату", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради щодо відмови ОСОБА_5 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 міської Ради (розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету

на користь ОСОБА_5 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 4653 ( чотири тисячи шістсот п'ятдесят три) гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.