Постанова № 61810006, 21.09.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

21.09.2016

Справа №2-а/489/240/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва ( далі - УПФУ) про поновлення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, яким просила зобов'язати УПФУ прийняти рішення про поновлення прав на нарахування та отримання пенсії за віком та на інших підставах визначених пенсійним законодавством, без обмежень за ознакою її місця проживання та у розмірі згідно чинного законодавства, але не менше мінімального розміру пенсії, встановленого законодавством на дату подачі адміністративного позову. Зобов'язати УПФУ нарахувати, перерахувати та сплатити пенсію на підставах визначених пенсійним законодавством з 07 жовтня 2009 р., тобто починаючи з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про втрату чинності п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без обмежень за ознакою її місця проживання та у розмірі згідно чинного законодавства, але не менше мінімального розміру пенсії встановленого законодавством на дату подачі адміністративного позову.

Позов обґрунтований тим, що позивачка у 1986 р. почала отримувати пенсію за віком, у 2004 р. вона виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль через що на підставі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії їй було припинено. З прийняттям у 2009 р. згаданого рішення Конституційного Суду України законодавча перепона для поновлення виплати їй пенсії була знята.

У червні 2016 р. позивачка особисто звернулася до УПФУ із заявою для поновлення виплати пенсії, але рішенням від 20 липня 2016 р. №52/2 їй у поновленні пенсії було відмовлено через не перебування її на обліку в даному пенсійному органі та відсутність законодавчого врегулювання.

Вважає ці дії неконституційними, тому звернулася до суду.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Суд,заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивачці призначено у 1987 р. пенсію за віком (а.с.8). Як зазначає у запереченнях УПФУ на обліку позивачка перебувала на обліку в даному УПФУ до 30 квітня 2008 р. (а.с.17).

Згідно копії паспорту позивачки для виїзду за кордон вона прийнята на консульський облік у державі Ізраїль у 2006 р. та постійно там проживає (а.с.7).

Виплата пенсії позивачці за віком була припинена УПФУ на підставі другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення якого рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 р. №25-рп/2009 було визнано неконституційним.

22 червня 2016 р. позивачка звернулася до УПФУ із заявою про поновлення їй виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням УПФУ від 20 липня 2016 р. №52/2 позивачці було відмовлено у поновленні виплати пенсії. Підставою цьому УПФУ, за змістом рішення, визнало відсутність документу, що підтверджує реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 і не перебування позивачки на обліку в даному УПФУ.

Пунктом 1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Тобто, позивачка, як громадянин України, має право на звернення до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва із заявою про поновлення пенсії, де вона до виїзду на постійне місце проживання до іншої країни перебувала на обліку.

Оскільки суд не повинен перебирати на себе функції УПФУ, а повинен усунути перешкоди позивачці для реалізації нею права на поновлення пенсії на законних підставах, то у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за можливе поновлення такого права шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 20 липня 2016 р. за № 52/2 та зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 22 червня 2015 р. з прийняттям відповідного рішення.

Судові витрати позивачці слід відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету.

Керуючись ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 20 липня 2016 р. за № 52/2 про відмову в виплаті пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 22 червня 2015 р. з прийняттям відповідного рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через ленінський районний суд м. Миколаєва.

Суддя Д.Г. Губницький