Рішення № 61809645, 03.10.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3507/16-ц

Провадження № 2/645/2104/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

при секретарі судового засідання Петленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк"

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості , -

встановив:

Позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 "ПриватБанк" звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 11268,11 грн., яка складається з 324,71 грн. боргу за кредитом, 7030,68 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 2900,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, штрафу 500,00 грн. (фіксована частина) та 512,77 (процентна складова). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, проте свої зобов'язання в частині повернення коштів за договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 17222).

Відповідач в судовому засіданні визнала позовні вимоги частково в розмірі тіла кредиту у сумі 324,71 грн. Крім того, просила застосувати позовну давність до нарахованих відсотків та комісії та зменшити пеню до суми тіла кредиту, оскільки розмір пені значно перевищує заборгованість за кредитом, посилаючись на тяжкі сімейні обставини, а також на те, що вона має ще один іпотечний кредит, який з коливанням курсу долара стало тяжко сплачувати. Також відповідач вказала, що на момент останньої сплати за кредитним договором б/н від 07.10.2010 року, працівники ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомляли їй про те, що на картці нульовий баланс і вона погашена.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, вислухавши пояснення відповідача, суд встановив наступне.

07.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява від 07.10.2010 року разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту, ОСОБА_1 вказує, що керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.

Відповідач, в свою чергу, не виконав своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого станом 31.05.2016 року утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 11734,63 грн., яка складається з 324,71 грн. боргу за кредитом, 7030,68 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 2900,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, штрафу 500,00 грн. (фіксована частина) та 512,77 (процентна складова). Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1ст. 509Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1054ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1ст. 1049ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею610,612 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 07.10.2010 року у сумі 324,71 грн., законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою», банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті та в «Правилах користування платіжною карткою», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за кредитним договором б/н від 07.10.2010 року нарахована з 24.02.2011 року по 31.05.2016 року та склала 7030,68 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування до позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" строків позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просила відповідач, суд вважає необхідним стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом у сумі 7006,78 грн. за період з 20.07.2013 року по 31.05.2016 року.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у сумі 23,90 грн. відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 "Умов та правил надання банківських послуг", позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Позивачем заявлено до стягнення 2900,00 грн. комісії та пені.

З урахуванням строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, на підставі ст. 257 ЦК України комісія за користування кредитом має бути стягнута за період з 20.07.2013 року по 31.05.2016 року.

Згідно з п.1 ч .2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені позовна давність встановлюється в один рік.

Таким чином, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, пеня має бути стягнута за період 20.07.2015 року по 31.05.2016 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у стороні та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Наданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за Договором б/н від 07.10.2010 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 станом на 31.05.2016 року /а.с. 3/ містить нарахування комісії та пені разом та не дає змоги виокремити суму заборгованості за комісією та пенею окремо та застосувати позовну давність строком у три роки до комісії та строком один рік до пені відповідно.

Позивач в судове засідання для дачі пояснень не з'явився, натомість скористався своїм процесуальним правом та подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тим самим позбавив суд можливості повно та всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2900,00 грн. пені та комісії у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 "Умов та правил надання банківських послуг" при порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

За правиламист. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вказана норма не є диспозитивною і сторони не можуть змінити її положення та встановити у договорі неустойку у вигляді твердої грошової суми.

Отже встановлений договором позики вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі, як грошової суми, що обчислюється у відсотках до суми зобов'язання, ці умови договору не відповідають вимогам закону, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. штрафу (фіксована частина).

Нарахування штрафу у розмірі 5% від суми позову, передбачено умовами Договору, за таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 512,77 грн. штрафу (процентна складова).

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1статті 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в загальній сумі 959,28 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) 324,71 грн. боргу за кредитом, 7006,78 грн. боргу по процентам за користування кредитом, 512,77 грн. штрафу (процентна складова) та 959,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.