Постанова № 61803353, 04.10.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 жовтня 2016 року Справа № 814/1686/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, пр. Центральний, 93,Миколаїв,54017

до

Департамент агропромислового розвитку Миколаївської області державної адміністрації, вул. Спаська, 1,Миколаїв,54030

про

стягнення заборгованості в сумі 2158,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення ФСС з ТВП звернулось до суду з позовом до департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по страхових коштах в сумі 2158,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2158,14 грн., яка виникла на підставі рішення від 26.02.2016 року про повернення коштів Фрнду та застосування санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації є страхувальником на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «ро збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до рішення від 26.02.2016 року №80 про повернення коштів Фонду та застосування санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у відповідача встановлені неправомірно використані кошти в сумі 4316,28 грн., застосований штраф за порушення порядку використання страхових коштів у сумі 2158,14 грн.

Рішення отримано відповідачем 03.03.2016 року, в установленому законом порядку не оскаржено, тобто вважається узгодженим.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за даним рішенням складала 6474,42 грн.

Сума заборгованості 4316,28 грн. на час звернення до суду відповідачем була сплачена, відтак залишок не сплаченої суми заборгованості складає 2158,14 грн.

30 вересня 2016 року від відповідача до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі разом з яким було надано квитанції. Згідно наданого відповідачем платіжним дорученням №135 від 27.09.2016 року відповідачем добровільно сплачено суму заборгованості 2158,14 грн.

Тобто, сума заборгованості, яку просить стягнути Фонд, відповідачем погашена після подачі адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач надав суду докази сплати заборгованості в сумі 2158,14 грн., надавши суду платіжне доручення від 27.09.2016 року №135.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що станом на час розгляду справи відповідачем у добровільному порядку сплачено суму заборгованості, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно з цим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з того, що за ч. 2, 4 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

За таких обставин, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич