Ухвала суду № 61803127, 28.09.2016, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/4647/16-ц

Номер провадження у суді 2-з/216/117/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у забезпеченні позову

28 вересня 2016 року місто Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

встановив:

27 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

Також, 27.09.2016 позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно, що належить відповідачу ОСОБА_3, заборонив його відчудження.

Вказане клопотання мотивовано тим, що на даний час відносно ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження у Центрально-Міському ВП за ст. 185 КК України. Крім того, заявнику відомо, що відповідач розпродує майно на яке може бути накладений арешт, а також те, що він зняв з обліку у ДАЇ свій автомобіль ОСОБА_4 312 № НОМЕР_1. Також вказав про те, якщо відповідач розпродасть своє майно, то це може зробить виконання рішення суду не можливим та ускладнити розгляд справи у суді.

Підстави для забезпечення позову визначені ст. 151 ЦПК України, частиною 3 якої встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Одночасно в п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року N9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Верховний Суд України зазначав, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Отже, з заяви та наданих до неї документів не вбачається, яке саме майно належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, в заяві не зазначено на яке саме майно позивач просить накласти арешт.

Таким чином, виходячи з аналізу норм цивільного законодавства та судової практики, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, оскільки заявником не було надано достатніх доказів, що підтверджують можливість відчуження відповідачем спірного майна, внаслідок чого у суду не має правових підстав вважати, що невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151, 152, 208-210, 293 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд -

постановив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Р.О. Кузнецов