Ухвала суду № 61801616, 30.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1607/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/1404/16 Категорія: 81 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

боржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням державного виконавця Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року старший державний виконавець Ківерцівського РВДВС ГТУЮ у Волинській області Веселуха С. Г. звернувся в суд із зазначеним поданням. Покликався на ті обставини, що у провадженні районного відділу ДВС на виконанні знаходяться зведене виконавче провадження від 06.10.2015 року за трьома виконавчими листами виданими Луцьким міськрайонним судом про стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на загальну суму 223 грн. 82 коп.

Також вказував, що боржник ОСОБА_1 працює в ТзОВ «ДТМ Агросервіс» тому стягнення проводиться через бухгалтерію товариства, однак через невелику заробітну плату боржника, утримана сума становить лише 2684 грн. 33 коп.

Вважаючи боржника ОСОБА_1 таким, що ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього судовими рішеннями по сплаті кредитної заборгованості, суб'єкт звернення просив суд встановити щодо нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

01 серпня 2016 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області подання державного виконавця задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчими документами, без вилучення паспортного документу.

В поданій на ухвалу апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просить її скасувати як незаконну, прийняту судом, без належного і повного з'ясування всіх обставин справи та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Заслухавши пояснення боржника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 має невиконані боргові зобов'язання за рішеннями судів та ухиляється від їх виконання, а тому є всі підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено підставу для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, якщо вони ухиляються від виконання зобов'язань, покладених на них судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі статтею 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналіз даних правових норм дає можливість зробити висновок про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, а саме ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.

Встановлено, що на виконанні у Ківерцівського РВДВС ГТУЮ у Волинській області знаходяться виконавчі листи видані Луцьким міськрайонним судом №2-4031/09 від 16.10.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 45408 грн. 11 коп.; № 2-6254/08 від 19.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 13881 грн. 64 коп.; № 2-724/09 від 19.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 163987 грн. 07 коп., які об'єднані в одне виконавче провадження (а. с. 4 - 13).

Крім того встановлено, що в порядку виконання вказаних судових рішень, державним виконавцем виносилися постанови про звернення стягнення на заробітну плату божника ОСОБА_1 та надсилались вимоги по місцю його роботи на ім'я головного бухгалтера ТзОВ «ДТМ Агросервіс» про утримання з боржника 20 % його заробітку щомісячно до погашення заборгованості (а. с. 7, 11, 15).

З довідки від 25.08.2016 року, наданої боржником, вбачається, що по місцю його роботи в ТзОВ «ДТМ Агросервіс» менеджером зі збуту за період із лютого по вересень 2016 року з його заробітної плати проводяться щомісячні відчислення і їх сума становить 1787 грн. 10 коп. (а. с. 38).

Згідно ч.ч. 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Субєкт звернення - державний виконавець ДВС, звертаючись до суду з даним поданням і проханням тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, покликався на значну його заборгованість по зобов'язаннях та ухилення від виконання рішення суду.

Разом з тим, державним виконавцем не наведено жодних обставин в самому поданні, а в ході розгляду його в суді, не надано доказів, які б дійсно свідчили про ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовим рішенням грошових зобов'язань.

У справі відсутні також будь-які докази того, що державним виконавцем до боржника ОСОБА_1 застосовувалися інші заходи примусового виконання рішення, передбачені ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», які б свідчили про ухилення його від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, безпідставно задовольнив подання державного виконавця, обмеживши право ОСОБА_1 на виїзд за межі України.

Тому, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання суб'єкта звернення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ківерцівського районного суду від 01 серпня 2016 року в даній справі скасувати.

В задоволенні подання Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді