Ухвала суду № 61800350, 27.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5089/15 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/783/5541/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Шумської Н.Л.

суддів: Струс Л.Б.. ОСОБА_2

секретар Бадівська О.О.

за участю представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника ВАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14 липня 2016 року за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського міського відділення №6319 ВАТ «Ощадбанк», третя особа: ОСОБА_3, ПН ЛМНО ОСОБА_7 про визнання іпотечного договору недійсним та зобов»язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Рішення суду оскаржила представник позивача. Вважає його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному застосуванні обставин, невідповідності висновків обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Вимоги мотивує тим, що оскаржуваний договір іпотеки по своїй правовій природі укладений та є виключно засобом забезпечення виконання договору кредиту і, таким чином, будучи з ним прямо пов'язаний, може бути оскарженим з дня коли виникає вимога по основному, кредитному договору. Тому суд першої інстанції в своєму рішенні безпідставно застосував позовну давність.

При розгляді справи за апеляційною скаргою, апелянт доводи такої підтримала.

Представник відповідача висловився у заперечення апеляційної скарги. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Просить таке залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову в цілому, суд першої інстанції виходив з положень ст. ч.4 ст. 267 ЦК України та дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду понад 3 року про застосування якого просив відповідач у своїй заяві від 22.07.2015 року.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки такий відповідає вимогам закону та відповідає матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.04.2009 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського міського відділення №6319 ВАТ «Ощадбанк» укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором від 28.04.2009 року за №3075, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк». Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2202 із накладенням заборони на відчуження вказаної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_6 за реєстровим №2203.

Згідно п.1.1 іпотечного договору, договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя (Банка), що виникають із договору кредиту №3075 укладеного 28.04.2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського міського відділення №6319 ВАТ «Ощадбанк» за умовами якого він отримав 230 000 грн. строком на 120 місяців під 25% річних з кінцевим терміном погашення до 28.04.2019 року.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: квартира зі всіма невід'ємними її приналежностями №146 в будинку №1 по вул. Драгана у м. Львові, яка складається з чотирьох житлових кімнат та кухні. Загальна площа квартири становить 81.1 кв.м., житлова 50.8 кв.м., до квартири належить комора в підвалі площею 1.2 кв.м. Житлова площа квартири змінилась із 50.2 на 50.8 внаслідок переобмірів. Реєстраційний номер об'єкта 20755675.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується:

-Біржовим контрактом №006н/98 договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого у Акціонерному товаристві «Міжнародна Східно-Європейська товарино-фондова біржа» від 12.01.1998 року, зареєстрованим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 02.03.1998 року та записано в реєстрову книгу №21 за реєстровим №20479;

-Договором купівлі-продажу 2/3 частин квартири, посвідченим 09.11.2007 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 6-4424, зареєстрованим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 15.11.2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16666524.

Відповідно до ст.ст.256 та 257 ЦК України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу становить три роки.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивач звертаючись до суду з указаним позовом просила визнати недійсним договір іпотеки, мотивуючи наявністю порушень в момент його укладення, тобто 28.04.2009р.

З урахуванням наведеного, початком перебігу строку позовної давності, у межах якого позивач могла звернутись до суду із позовом про визнання недійсним іпотечного договору є день укладення оспорюваного договору, тобто перебіг строку позовної давності розпочався з 28 квітня 2009 року.

Згідно ч. 4ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд дійшоввірного висновку, що загальний строк позовної давності у три роки сплив, поважних причин для поновлення такого строку позивач суду не навела, тому у задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити.

Оскільки доводи апеляційної скарги, які підтримала апелянт на судовому засіданні зводяться до неправильності застосування правових норм, які регулюють застосування судом позовної давності та необхідності здійснення судового захисту права позивача, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Оскільки порушене право підлягає захисту в межах позовної давності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові за пропуском строку позовної давності, встановивши факт спливу строку та відсутність підстав для його поновлення.

З огляду на викладене, при прийнятті рішення суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст.ст. 10, 60, 213, 214, 215 ЦПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до вимог закону, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням вимог закону.

Згідно ч.1ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді