Постанова № 61799946, 06.09.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа№522/8884/16-к

1-кс/522/9794/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Капля О.І., розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Мєняліна А.С., про арешт майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000374 від 17.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Мєняліна А.С., про арешт майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000374 від 17.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, про арешт майна.

Прокурор у судове засідання не з'явився.

Розглянувши клопотання прокурора, вивчивши надані матеріали кримінального провадження за № 42015160000000374 від 17.05.2016 року, вважаю необхідним у задоволенні клопотання слідчого відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебуває у нього або в інших фізичних чи юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

В порушення вимог ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначено належним чином відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, перелік майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном.

В своєму клопотанні прокурор не достатньо обґрунтовує наявність підстав для накладання арешту на майно, яке було тимчасово вилучено в ході обшуку 20.05.2016 р..

Прокурор до клопотання не надав достатньо матеріалів в обґрунтування своїх доводів.

Крім того, прокурор у судове засідання з розгляду даного клопотання не з'явився, що свідчить про фактичне не підтримання поданого клопотання.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170 - 172 КПК Країни, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Мєняліна А.С., про арешт майна, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000374 від 17.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, про арешт майна - відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: О.І. Капля

06.09.2016