Постанова № 61798460, 21.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/6764/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.09.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року

по справі № 910/6764/16 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 2 111 231,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/6764/16 позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО - Донбас Північний" 2000000 грн. 00 коп. суми депозиту, 55180 грн. 32 коп. проценти на банківський вклад, 3524 грн. 58 коп. - 3% річних, 52526 грн. 87 коп. пені та 31668 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/6764/16 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Отрюха Б.В. по справі №910/6764/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 року у зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Отрюха Б.В. у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року справу №910/6764/16 прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", вважає подану скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 06.09.2016 року та 21.09.2016 року представник публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні 06.09.2016 року представником скаржника було заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 905/2240/16. Як зазначив, представник скаржника у вказаній справі господарським судом Донецької області може бути встановлена обставина щодо часу/моменту перерахування позивачем коштів відповідачу відповідно до додатку № 5, що в свою чергу не може бути встановлено під час розгляду даної справи № 910/6764/16.

Представник приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" у судових засіданнях 06.09.2016 року та 21.09.2016 року, також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Щодо заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі, представник відповідача заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Так, заслухавши думки представників сторін, щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у даній справі, 06.09.2016 року колегія суддів апеляційного господарського суду відмовила в його задоволенні, оскільки, скаржником не було обґрунтовано у чому саме полягає необхідність зупинення розгляду даної справи № 910/6764/16 до розгляду господарським судом Донецької області справи № 905/2240/16, у чому саме полягає пов'язаність цих справ, та в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи (№ 905/2240/16). Крім того, скаржником не було обґрунтовано яким чином прийняте рішення господарським судом Донецької області по справі № 905/2240/16 може вплинути на результати розгляду справи № 910/6764/16 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

13.02.2014 р. між позивачем (клієнтом) та відповідачем (банком) був укладений договір банківського депозиту №2/14-14/ГД. 03.07.2015 р. сторони підписали договір про внесення змін та доповнень №2/35-15/ГД до договору банківського депозиту №2/14-14/ГД від 13.02.2014 р.

Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався приймати від клієнта та зараховувати на депозитні рахунки грошові кошти у національній та/або іноземних валютах на умовах строкового банківського вкладу (депозити або депозит) і зобов'язався виплачувати вкладнику депозит/депозити та проценти на умовах і в порядку встановленому загальними умовами, депозитним дорученням/додатками до договору та цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що особливі умови розміщення депозитів визначаються у депозитних дорученнях/додатках до договору.

Згідно п.2.1 договору вкладник розміщує кожний депозит в банку на підставі відповідного депозитного доручення/додатку до договору.

За умовами п.2.2 договору для виконання кожного депозитного доручення банк відкриває вкладнику депозитний рахунок та приймає депозит на строк з дати зарахування суми депозиту на депозитний рахунок, зазначеної в депозитному дорученні до дати повернення банком депозиту вкладнику, зазначеної в депозитному дорученні/додатку до договору, що є днем повернення депозиту.

Відповідно до п. 2.3 договору №2/14-14/ГД від 13.02.2014 р. вкладник доручає банку в день закінчення строку депозиту перерахувати без окремого доручення вкладника суму депозиту відповідного депозитного рахунку, на якому обліковується депозит та проценти, що нараховані на суму депозиту на поточний рахунок, вказаний у депозитному дорученні.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що банк нараховує вкладнику проценти на суму депозиту за ставкою, зазначеною в депозитному дорученні. Порядок сплати процентів за депозитом встановлюється депозитним дорученням.

Пунктом 7.1 договору №2/14-14/ГД від 13.02.2014 р. передбачено, що за невиконання банком обов'язку щодо своєчасного повернення депозиту та за несвоєчасну виплату процентів банк несе відповідальність у формі пені, що буде розраховуватись на суму невиконаного вчасно зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним ( п. 4.1 договору).

Додатком «Депозит - ONLINE PREMIUM» № 4 від 08.01.2015 р. до договору банківського депозиту № 2/14-14/ГД від 13.02.2014 року сторони передбачили строк розміщення грошових коштів до 08.02.2015 р. включно, розмір процентів, які нараховуються на суму депозиту, становить 20% річних (пункти 1.3, 2.1).

Крім того, 12.02.2016 р. між сторонами укладений договір про внесення змін та доповнень № 12 до додатку депозиту «Депозит - ONLINE PREMIUM» № 4 від 08.01.2015 р. до договору банківського вкладу № 2/14-14/ГД від 13.02.2014 року, яким пункт 1.3 додатку № 4 змінено та строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку зазначено до 17.03.2016 р.

Відповідно до п. 3.1 додатку №4 (з урахуванням змін внесених пунктом 6 договору про внесення змін та доповнень №12 к додатку №4 від 12.02.2016р.) встановлено наступне: «У випадку закінчення строку розміщення коштів, згідно із п. 1.3 додатку, сума депозиту та нарахованих, але не виплачених процентів перераховується банком з депозитного рахунка на поточний рахунок вкладника».

Також, додатком «Депозит - ONLINE PREMIUM» № 5 від 30.03.2015 р. до договору банківського депозиту № 2/14-14/ГД від 13.02.2014 р. встановлений строк розміщення грошових коштів до 30.04.2015 р. включно, розмір процентів, які нараховуються на суму депозиту, становить 20% річних ( пункти 1.3, 2.1).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 р. сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 10 додатку до депозиту «Депозит - ONLINE PREMIUM» № 5 від 11.02.2016 р., яким пункт 1.3 змінено та строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку зазначено до 14.03.2016 р.

Відповідно до п. 3.1 додатку №5 від 30.03.15 р. (з урахуванням змін внесених пунктом 6 договору про внесення змін та доповнень №10) у випадку закінчення строку розміщення коштів згідно з п.1.3 цього додатку, сума депозиту та нарахованих, але не виплачених процентів перераховується банком з депозитного рахунка на поточний рахунок вкладника.

Як зазначає позивач, він виконав свої зобов'язання по договору №2/14-14/ГД від 13.02.2014 р. та додатків до нього перерахувавши на депозитний рахунок № 26516620563310, який знаходиться у відповідача, кошти в розмірі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 56 від 08.01.2015 р. та № 960 від 30.03.2015 р.

Натомість, відповідачем умови договору банківського депозиту № 2/14-14/ГД від 13.02.2014 р. та додатків «Депозит - ONLINE PREMIUM» № 4 та №5 щодо повернення суми депозиту з нарахованими та не виплаченими відсотками по закінченню строку розміщення депозиту не виконані.

Так, у квітні, 2016 року позивач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення 2111231,77 грн., з яких: 2000000 грн. депозиту, 55180,32 грн. проценти на банківський вклад, 3524,58 грн. - 3% річних та 52526,87 грн. пеня.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/6764/16 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» на користь ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» 2000000 грн. суми депозиту, 55180,32 грн. проценти на банківський вклад, 3524,58 грн. - 3% річних та 52526,87 грн. пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка ( глава 72 цього Кодексу ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Приписами ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена позивачем вимога про повернення банківського вкладу у розмірі 2000000,00 грн. є обґрунтованою, а тому правомірно задоволена судом.

Крім повернення банківського вкладу (депозиту), позивач просив суд стягнути з відповідача 55180,32 грн. нарахованих процентів на банківський вклад, 3524,58 грн. - 3% річних та 52526,87 грн. пені.

Відповідно ч.5 ст.1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, здійснивши перевірку розрахунку нарахованих процентів на банківський вклад за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику та 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 55108,32 грн. процентів та 3524,58 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52526,87 грн.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання банком обов'язку щодо своєчасного повернення депозиту та за несвоєчасну виплату процентів банк несе відповідальність у формі пені, що буде розраховуватися на суму невиконаного вчасно зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання своєчасного повернення депозиту, проте враховуючи вищезазначені норми позивачем пред'явлено до стягнення розмір пені, що обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Так, здійснивши перевірку розрахунку пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 52526,87 грн. пені.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 2111231,77 грн., з яких: 2000000,00 грн. депозиту, 55180,32 грн. нараховані проценти на банківський вклад, 3524,58 грн. - 3% річних та 52526,87 грн. пені.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи у Київському апеляційному господарському суді, відповідач сплатив (повернув) позивачу вказану суму депозиту та частково сплатив проценти у сумі 32188,52 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/6764/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі № 910/6764/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6764/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова