Ухвала суду № 61796618, 29.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5852/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс (третя особа: публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (СЕБ Банк) про зобовязання виконати договір страхуванняза апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016 року,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який у ході судового розгляду був уточнений та просив суд зобовязати приватне акціонерне товариство Європейський страховий альянс до належного виконання договору доборовільного страхування від нещасних випадків від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ним та відповідачем, вигодонабувачем - публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (СЕБ Банк) щодо сплати страхового відшкодування у розмірі 1 844 650 гривень.

В судовому засіданні:

- представник позивача позові підтримав, просив його задовольнити на підставах викладених у позовній заяві;

- представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись не те, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем (відповідно до договору страхування вигодонабувачем є - Банк) та отримана відповідачем група інвалідності виникла внаслідок побутової травми, а не внаслідок нещасного випадку, а тому дана подія не може бути визнана страховим випадком. Також, представником відповідача надані письмові заперечення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс (третя особа: публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (СЕБ Банк) про зобовязання виконати договір страхування - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) просить рішення Приморського районного суду м. Одеси скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову, суд першої інстанції, на підставі Закону України "Про страхування", ст.ст. 636, 985 ЦК України, правильно виходив з наступного.

12 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ "СЕБ Банк", був укладений кредитний договір № 567, відповідно до якого, позичальнику надавався кредит у розмірі 300 000 доларів США.

Умовами кредитного договору, а саме п. 2.3.4. 2-го розділу є обовязок позичальника укласти договір страхування від нещасного випадку на суму заборгованості за кредитом.

25 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством Європейський страховий альянс було укладено поліс (договір) серії 102 № 023792 добровільного страхування від нещасного випадку. За умовами полісу страховим випадком визнавалась смерть страхувальника або встановлення І або ІІ групи інвалідності внаслідок нещасного випадку.

За умовами полісу застрахованою особою є страхувальник ОСОБА_3, термін страхування 12 місяців, з 06 жовтня 2010 року по 25 жовтня 2011 року. Страхова сума складає 1 844 650 гривень. Страховий платіж 5 533,95 грн.

Страховим випадком визнавалась смерть страхувальника або встановлення І або ІІ групи інвалідності внаслідок нещасного випадку. Вигодонабувач - ПАТ "СЕБ Банк".

08 листопада 2010 року позивач став жертвою розбійного нападу, в результаті якого він потрапив в Одеську обласну лікарню, з травмою голови.

Для виплати страхового відшкодування позивач звернувся до приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс з заявою про виплату страхового відшкодування. Позивачем було надано копію довідки МСЕК про встановлення йому II групи інвалідності, строком на один рік, причиною інвалідності є загальне захворювання, але страховик не визнав подію страховою, посилаючись на недостатність документів та на відсутність причинно-наслідкового звязку між нещасним випадком та встановленою групу інвалідності.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Відповідно до правил страхування № 0208/1 від 11 лютого 2007 року під нещасним випадком розуміється - раптова, короткочасна, непередбачувана та незалежна від волі страхувальника (застрахованої особи) подія, що фактично відбулася та внаслідок якої настав розлад здоровя або смерть, а саме: травма будь-якої етіології; утоплення; опіки, ураження блискавкою або електричним струмом; обмороження, переохолодження, теплові удари; випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), в тому числі ліками; укуси тварин, отруйних комах, змій.

Згідно з п. 6.3. та програмою страхування № 1 правил страхування, при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності внаслідок нещасного випадку, страхова виплата становить: у разі встановлення інвалідності: I гр.- 100% страхової суми; II гр.- 80% страхової суми; III гр. - 60% страхової суми.

Постановою слідчого Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 18 листопада 2010 року про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження встановлено наступнее.

08 листопада 2010 року біля 22-ї години, на перехресті вулиці ОСОБА_6 та пр-ту Добровольсткого в м. Одеса не встановлені особи відкрито заволоділи майном, що належить ОСОБА_3, спричинив матеріальні збитки на суму 5000 гривень.

Підставою для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_3

Відповідно до довідки свідчого відділу Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 14 грудня 2010 року у кримінальній справі була призначена судово-медична експертиза, на яку ОСОБА_3 не зявився, у звязку з чим її проведення неможливе.

Довідкою обласного психоневрологічного диспансеру № 3069 від 08 вересня 2011 року встановлено, що ОСОБА_3 вперше звернувся до диспансеру 19 листопада 2010 року по направленню Обласної клінічної лікарні після стаціонарного лікування з 08 листопада 2010 року по 17 листопада 2010 з діагнозом: "закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, стан після епіприпадку, ушкодження мяких тканин потиличної області.

У звязку з частими епіприпадками неодноразово находився на стаціонарному лікуванні.

22 червня 2011 року був представлений на травматологічний МСЕК, де його було визнано інвалідом ІІ групи на підставі загального захворювання строком на один рік.

Висновком спеціаліста у галузі судової психіатрії завідуючого відділом амбулаторних судово-психіатричних експертиз, судово-психіатричного експерта 4 класу, встановлено наступне:

Стан у якому перебував ОСОБА_3 при госпіталізації 08 листопада 2010 року не був наслідком черепно-мозкової травми. Про це свідчить клінічна картина яка більш характерна для судомного нападу, обєктивних даних за отримання ОСОБА_3 ЧМТ в первинній історії хвороби немає, а тому причинно-наслідкового звязку із діагнозом: Пізній відновлювальний період ЗЧМТ" бути не може;

- згідно даних медичної документації ОСОБА_3, останній не отримував 08 листопада 2010 року тілесні ушкодження, які б привели до встановлення йому діагнозу: "Симптоматично (посттравматична епілепсія) з генералізованими тоніко-клонічними нападами середньої частоти та помірними змінами особистості;

- діагноз "Посттравматична епілепсія" (тобто така, що виникла внаслідок ЧМТ) також є необґрунтованим, оскільки медична документація ОСОБА_3 не підтверджує наявності у нього ЧТМ;

- "Мікроознаки" органічного ураження головного мозку могли б бути як наслідками ЧМТ, так і, що більш вірогідно - ознаками дисциркуляторної енцефалопатії. Самі по собі вони не можуть бути причиною інвалідності. Незріла катаракта, глаукома, остеохондроз, туговухість 1 та 2 ступеню - не є підставами для визнання хворого інвалідом 2-ї групи;

- діагноз органічного астенічного емоційного розладу був встановлений всупереч критеріям міжнародної класифікації хвороб;

- помірно виражені зміни особистості (внаслідок епілепсії) не могли сформуватися за сім місяців у хворого якому понад 60 років;

- первісно 26 листопада 2010 року частота судомних нападів була оцінена невірно - на той момент було відомо лише про два судомних напади. Напади середньої частоти не є критерієм для призначення 2 групи інвалідності. За цим критерієм інвалідність 2-ї групи призначається лише при наявності частих судомних нападів або їх еквівалентів.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України від 13 липня 2005 року № 350 "Про затвердження протоколу лікування епілепсії, епілептичних синдромів" епілепсія - гетерогенна група захворювань, які характеризуються повторними, спонтанно виникаючими нападами.

Відповідно до листа "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" № 395 від 21 серпня 2012 року, 14 вересня 2011 року обласна МСЕК № 1 оглянула хворого ОСОБА_3 по контролю. При огляді мали місце сумніви щодо малоінфмативності епікризів з обласної клінічної лікарні та обласного психоневрологічного диспансеру у відношенні первинної ЧМТ, окрім того, неможливо встановити причинний звязок епілептичних нападів з ЧМТ. Хворому запропонована консультація в українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності, але він відмовився.

03 листопада 2011 року Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області проведено вилучення медичної справи хворого ОСОБА_3

04 липня 2012 року при черговому спільному з облМСЕК № 1 переогляді рішення не винесене. Хворий був направлений до клініки УкрДержНДІ МСПІ, м. Дніпропетровськ на консультацію щодо групи інвалідності.

Відповідно до виписки із історії хвороби № 4598 УкрДержНДІ МСПІ, м. Дніпропетровськ, ОСОБА_3 знаходився в неврологічному відділі лікарні з 13 серпня 2012 року по 14 серпня 2012 року.

14 серпня 2012 року ОСОБА_3 (згідно особистої заяви) від проходження обстеження відмовився. Виписаний без винесення експертного висновку.

Відповідно до листа "Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи" № 580 від 29 листопада 2012 року з урахуванням даних обєктивного огляду, медичної посильної документації від 04 липня 2012 року, відомостей висновку УкрюДержНДІ МСПІ, м. Дніпропетровськ та на підставі "Інструкції про становлення груп інвалідності", затвердженої наказом МОЗУ від 05 вересня 2011 року № 561 та "Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року № 1317, розширена експертна комісія від 17 вересня 2012 року у складі спеціалізованої травматологічної МСЕК та обласної МСЕК № 1 встановила хворому ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання безстроково.

Підсумком експертної комісії у висновку комплексної експертизи № 401/13, що була призначена ухвалою суду (справа № 1522/10579/12) у головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ встановлено наступне:

- Аналізуючи медичну карту стаціонарного хворого № 25726/1132 Одеської клінічної лікарні, слід вказати, що неврологічна симптоматика у ОСОБА_3 свідчить про те, що він отримав черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку на фоні епілептичного нападу. Струс головного мозку є клінічно легкою формою ЧМТ, який за звичним своїм перебігом викликає розлад здоровя до 21 дня, не залишаючи будь-яких наслідків;

- виходячи з даних оглядів лікарями та результатів інструментальних досліджень, у ОСОБА_3 мали місце значні пошкодження крово й лікворо-обміну, які паталогічно були повязані не з подією 08 листпада 2010 року, а з хронічними системними захворюваннями гіпертонічною хворобою атеросклерозом й остеохондрозом шийного відділу хребта, на розвиток яких потрібен тривалий час, тобто вони були наявні задовго до події 08 листопада 2010 року. Ці захворювання обумовлювали судинні порушення головного мозку, наслідком яких були стійка мікровошийнева симптоматика та епілептичні напади;

- беручи до уваги характер отриманої черпно-мозкової травми після події 08 листопада 2010 та відсутність тих факторів, які могли б сприяти виникненню епісиндрому у ОСОБА_3, наявність у нього хронічної судинної патології слід вважати, що у нього мала місце не травматична, а симптоматична епілепсія судинного ґенезу (пошкодження) з генералізованими тніко-клонічними судомними нападами середньої частоти та емоційно-астенічними розладами;

- з огляду на характер черепно-мозкової травми після події 08 листопада 2010 року та відсутність будь-яких ушкоджень при отоскопічному дослідженні 11 листопада 2010 року, визначення двобічної сенсо-невральної приглухуватості у ОСОБА_3 як післятравматичної (яка виникла внаслідок події 08 листопада 2010 року) слід вважати не обґрунтованим та не підтвердженим обєктивними медичними даними. Слід відмітити, що двобічне зниження слуху могло бути повязане з порушеннями мозкового кровообігу;

- після події 08 листопада 2010 року у ОСОБА_3 мала місце черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та рани потиличної області. Вищевказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя й не могли стати причиною виникнення й подальшого перебігу «епілепсії з генералізованими тоніко-клонічними приступами середньої частоти» та «сенсо-невральної приглухуватості» у ОСОБА_3;

- з огляду на відсутність причинно-наслідкового звязку наявних захворювань ОСОБА_3 з ЗЧМТ, струсом головного мозку, яку він отримав 08 листопада 2010 року, висновок спеціалізованої травматологічної МСЕК від 22 червня 2011 року щодо встановлення ІІ групи інвалідності не можна вважати обґрунтованим, відповідно до «Інструкції про становлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 року.

Оскільки, відповідно до договору страхування, страховим випадком є встановлення первинної групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, важливим є встановлення причинного звязку між нещасним випадком та втратою здоровя, внаслідок якого буде встановлено група інвалідності.

Як вбачається з досліджуваних документів, ІІ група інвалідності отримана ОСОБА_7 внаслідок хронічних системних захворювань і не повязана з обставинами 08 листопада 2010 року.

Крім того, позивачем не було надано достатніх доказів, що підтверджують факт настання саме нещасного випадку.

Відповідно до п. 7. порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженої Постановою КМУ від 25 серпня 2004 року, в редакції що діяла 08 листопада 2010 року, розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

Надану позивачем довідку з місця роботи про настання нещасного випадку не можна вважати належним доказом, оскільки подія сталася не за місцем роботи і не у робочий час.

Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що страховий поліс серії 102 № 023792 відповідача укладений з позивачем на користь третьої особи ПАТ "СЕБ Банк".

За таких умов, саме вигодонабувач має звертатися в суд за захистом свого права на отримання страхового відшкодування.

На підставі вищевикладеного, районний суд дійшов до обгрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу - ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс (третя особа: публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (СЕБ Банк) про зобовязання виконати договір страхування -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до касаційного суду України.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_2