Ухвала суду № 61796584, 05.10.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/81/16-ц

Провадження № 4-с/515/2893/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2016 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Шевиріна А.О.,

за участю секретаря - Чумаченко Д.М.,

представника скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Татарбунарської районної ради Одеської області на рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52245753 від 16.09.2016року,-

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2016 року Татарбунарська районна рада Одеської області звернулася до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції (далі відділ примусового виконання УДВС ГТУЮ, Відділ) в Одеській області, в якій просила визнати неправомірним та скасувати рішення (постанову) старшого державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ ОСОБА_2 від 16.09.2016року №52245753 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №515/81/16-ц, виданого Татарбунарським районним судом Одеської області 09.09.2016року про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня (далі КЗ «Татарбунарська ЦРЛ») з 28.12.2015року. В обґрунтування скарги боржник зазначив, що Татарбунарським районним судом 09.09.2016 року видано виконавчий лист у справі №515/81/16-ц, за яким державним виконавцем 16.09.2016 року відкрито виконавче провадження та боржником зазначено Татарбунарську районну раду. Зазначила також, що в рішенні суду позовні вимоги позивача про поновлення на роботі, предявлені до двох відповідачів Татарбунарської районної ради Одеської області та КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» - були задоволені, але без розмежування конкретно до кого з них предявлена вимога про поновлення на роботі ОСОБА_3 Посилаючись на те, що Татарбунарська районна рада не має повноважень щодо поновлення стягувача на посаді головного лікаря КЗ «Татарбунарська ЦРЛ» у спосіб, передбачений діючим законодавством, скаржник вважав, що є підстави для визнання постанови старшого державного виконавця неправомірною та її скасування.

У судовому засіданні представник скаржника, скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Крім того, пояснила, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем всупереч Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме не зазначено в резолютивній часті постанови прізвище, імя та по батькові державного виконавця, що є додатковою підставою для визнання її протиправною та скасування.

В судове засідання старший державний виконавець Мельниченко А.В., належним чином сповіщена про дату, час та місце розгляду скарги, не з'явилася. Надіслала заперечення, в яких просила у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено виконавцем з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили у відповідності до вимог ст.ст.17, 19, 21, 25, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому подання касаційної скарги само по собі не є підставою для зупинення виконавчого провадження. Зазначила, що державний виконавець, при відкритті виконавчого провадження, не наділений повноваженнями перевіряти можливість боржника щодо виконання рішення суду та визначати боржника з власної ініціативи. Зазначила також, що боржника визначає суд, вказуючи його повне найменування у виконавчому документі, тому посилання скаржника на той факт, що Татарбунарська районна рада Одеської області не має повноважень щодо поновлення стягувача на посаді головного лікаря, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, вказала, що постанову винесено з дотриманням вимог п.1.12.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, її внесено до Єдиного реєстру, вона підписана виконавцем та скріплена печаткою, а відсутність імені та по батькові виконавця при наявності прізвища та його ініціалів також не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши додані до скарги та заперечень державного виконавця документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження №52245753 за виконавчим листом Татарбунарського районного суду Одеської області №515/81/16-ц від 09.09.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на посаді головного лікаря комунального закладу «Татарбунарська центральна районна лікарня» з 28 грудня 2015року.

Сторонами не заперечується, що боржнику надіслано копію зазначеної постанови для негайного виконання та запропоновано не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження направити на адресу Відділу копії документів, підтверджуючих виконання вимог виконавчого документу.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення державного виконавця суд виходить з того, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяв на час виникнення спірних відносин (далі - Закон), який є спеціальним нормативним актом, що визначає умови і порядок виконання, зокрема, судових рішень, врегульовано, крім іншого, порядок відкриття, проведення, зупинення та завершення виконавчого провадження й прийняття державним виконавцем відповідних рішень.

Так, пунктом 1 частини 1 ст.19 Закону встановлено, що державний виконавець за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

За змістом п.1 ч.2 ст.17 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, крім інших, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по-батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Статтею 26 Закону визначено перелік підстав для прийняття державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження. До них належать: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; ненабрання рішенням на підставі якого видано виконавчий документ, законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; предявлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; незакінчення відстрочки виконання рішення, наданої судом, яким постановлено рішення; невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; інші передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що державний виконавець при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження чи про відмову у його відкритті перевіряє виконавчий документ на предмет його відповідності вимогам, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», вирішує, чи дотримані місце та підвідомчість виконання судового рішення, та встановлює наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, суд вважає, що старший державний виконавець відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2, встановивши відповідність виконавчого листа №515/81/16-ц вимогам закону та відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, правомірно прийняла рішення про відкриття виконавчого провадження, діючи в межах наданих законом повноважень, при цьому права чи свободи Татарбунарської районної ради не були порушені, відтак підстав для визнання неправомірним рішення державного виконавця у суду немає.

Суд погоджується з доводами представника Татарбунарської райради щодо недотримання старшим державним виконавцем Мельниченко А.В. вимог п.1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі Інструкція), оскільки вступна частина постанови всупереч пп.а) п.1.5.1 Інструкції не містить прізвища, імені та по батькові державного виконавця.

Разом з тим, суд вважає, що допущена помилка при складанні старшим державним виконавцем Мельниченко А.В. постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2016 року не є суттєвим порушенням права скаржника, не звільняє його від обовязку виконання судового рішення, і може бути виправлена державним виконавцем шляхом винесення додаткової постанови в порядку, передбаченому ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208-210, 386, 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Татарбунарської районної ради Одеської області на рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52245753 від 16.09.2016року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя: