Постанова № 61794681, 05.10.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12680/14-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2016 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Струтинська Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії щодо призначеної пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії щодо призначеної пенсії.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2016 року у справі замінено відповідача з управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в 1982 році він закінчив Хустське медичне училище та отримав спеціальність «фельдшер». З того часу більше 25 років він пропрацював у сфері охорони здоровя та має спеціальний стаж, що дає йому право на пенсію за вислугу років, зокрема: з 22.03.1982 р. по 03.04.1982 р. працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту с. Макра Перечинської районної лікарні; з 06.09.1984 р. по 31.05.1988 р. працював на посаді анестезиста хірургічного відділення Рахівської районної лікарні; з 17.06.1988 р. по 19.06.1989 р. працював на посаді медсестри-анестезиста в реанімаційному відділенні анестезіології та реанімації палати інтенсивної терапії Ужгородської обласної клінічної лікарні; з 19.06.1989 р. по 01.09.1992 р. працював у Ужгородській міській клінічній лікарні на посаді завідувача здоровпунктом заводу «Побутової хімії», а також в період з 19.06.1989 р. по 01.08.1992 р. працював по сумісництву на 0.5 ставки на посаді медсестри-анестезиста в реанімаційному відділенні анестезіології та реанімації палати інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні; 01.09.1992 р. прийнятий на роботу фельдшера в здоровпункт заводу «Побутової хімії»; 01.01.1993 р. у звязку з перейменуванням заводу «Побутової хімії» на АТ «Софора» був переведений до даного товариства на посаду фельдшера здоровпункту; з 01.07.1998 р. по 30.11.1999 р. працював на посаді завідувача здоровпункту АТ «Софора»; з 01.12.1999 р. по 14.06.2005 р. працював завідувачем здоровпункту ТОВ «Хенкель Ужгород»; з 14.06.2005 р. у звязку з перейменуванням ТОВ «Хенкель Ужгород» на ТОВ «ФЦА Україна» переведений на рівнозначну посаду даного товариства де працював до 30.09.2007 року; з 01.10.2007 р. по 10.07.2009 р. працював на посаді завідувача здоровпункту ТОВ «Інтерфіл».

Маючи намір, як медичний працівник, оформити пенсію за вислугу років він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді. 2 травня 2014 року він отримав листа № 5310/06 від 16.04.2014 р. разом з вкладкою № 35 до протоколу № 10, з якого він дізнався, що йому відмовлено у призначені такої пенсії у звязку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. Пенсійним органом зазначено, що період його роботи з 01.09.1992 р. по 10.07.2009 р. в АТ «Софора», ТОВ «ФЦА Україна» (ТОВ «Хенкель Ужгород») та ТОВ «Інтерфіл» на посадах фельдшера, завідувача здоровпунктів не може бути зарахована до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки здоровпункти цих товариств (організацій) були створені з ініціативи адміністрації і оплата праці проводилася за рахунок фонду оплати праці підприємств (організацій). Тобто, здоровпункти не входили до складу поліклініки, а тому не належать до закладів охорони здоровя.

Таку відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді у призначенні йому пенсії вважає неправомірною.

Посилаючись на положення ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Перелік закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, ст.ст. 3, 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» вказує на те, що здоровпункти на підприємствах АТ «Софора», ТОВ «Хенкель Ужгород», ТОВ «ФЦА Україна» та ТОВ «Інтерфіл» були створені для забезпечення працівників підприємства широким спектром профілактичних і лікувальних заходів, в тому числі надання невідкладної та екстреної медичної допомогу у разі виробничої необхідності. З цією метою на цих підприємствах була забезпечена вся необхідна матеріально-технічна база і на роботу приймалися лише кваліфіковані спеціалісти (медичні працівники). За таких обставин вважає, що такі здоровпункти є закладами охорони здоровя в розумінні нормативно-правових актів України, а посади фельдшера та завідувача здоровпунктів, на яких він працював, віднесені до тих посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Не зарахування органами пенсійного фонду період його роботи з 01.09.1992 р. по 10.07.2009 р. на посадах фельдшера, завідувача здоровпункта до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, порушує його право на гарантований Конституцією соціальний захист.

На підставі викладеного позивач просить: визнати відмову відповідача у призначені йому пенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоровя відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірною; зобовязати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоровя відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням його стажу роботи в період з 01.09.1992 р. по 10.07.2009 р. на посадах фельдшера, завідувача здоровпунктів в АТ «Софора», ТОВ «Хенкель Ужгород», ТОВ «ФЦА Україна» та ТОВ «Інтерфіл».

Позивач в судове засідання не зявився, так як представник позивача подав письмову заяву відповідно до якої просить розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, так як відповідно до наявної матеріалах справи письмової заяви просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги заперечують в повному обсязі згідно поданого заперечення. Відповідно до поданих до суду письмових заперечень проти адміністративного позову просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі у звязку з безпідставністю заявлених позовних вимог. Посилаючись на положення п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розділу 2 «Охорона здоровя» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зазначає, що з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що в період з 01.09.1992 р. по 30.11.1999 р. останній працював в АТ «Софора», з 01.12.1999 р. по 30.09.2007 р. в ТОВ «ФЦА Україна» та з 01.10.2007 р. по 10.07.2009 р. в ТОВ «Інтерфіл» на посадах фельдшера та завідувача здоровпункту. Вказані здоровпункти були створені з ініціативи адміністрації підприємств і оплата праці позивача проводилася за рахунок фонду оплати праці цих підприємств. Крім того, вони не входили до складу поліклінік, як то вимагається чинним законодавством, а відтак, не належать до закладів охорони здоровя. Таким чином, робота медиком в здоровпунктах підприємств, згідно вищезазначеного Переліку, не значиться, як робота в закладі охорони здоровя, і привязувати її до таких, підстав немає. У звязку з цим, управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності в заявника спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Спеціальний стаж роботи позивача складає тільки 8 років 11 місяців 26 днів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно диплому серії ГТ-І № 181371 від 26.02.1982 р.позивач ОСОБА_1 в 1982 році закінчив Хустське медичне училище та здобув спеціальність «фельдшер».

Як вбачається з матеріалів справи та з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 7882018 від 22.03.1982 р., позивач з 22.03.1982 р. по 03.04.1982 р. працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту с. Макра Перечинської районної лікарні, з 06.09.1984 р. по 31.05.1988 р. на посаді анестезиста хірургічного відділення Рахівської районної лікарні, з 17.06.1988 р. по 19.06.1989 р. на посаді медсестри-анестезиста в реанімаційному відділенні анестезіології та реанімації палати інтенсивної терапії Ужгородської обласної клінічної лікарні, з 19.06.1989 р. по 01.09.1992 р. на посаді завідувача здоровпунктом заводу «Побутової хімії» в Ужгородській міській клінічній лікарні, з 19.06.1989 р. по 01.08.1992 р. по сумісництву на 0.5 ставки на посаді медсестри-анестезиста в реанімаційному відділенні анестезіології та реанімації палати інтенсивної терапії обласної клінічної лікарні, 01.09.1992 р. він прийнятий на роботу фельдшера в здоровпункт заводу «Побутової хімії», 01.01.1993 р. у звязку з перейменуванням заводу «Побутової хімії» на АТ «Софора» був переведений до даного товариства на посаду фельдшера здоровпункту, з 01.07.1998 р. по 30.11.1999 р. на посаді завідувача здоровпункту АТ «Софора», з 01.12.1999 р. по 14.06.2005 р. завідувачем здоровпункту ТОВ «Хенкель Ужгород», з 14.06.2005 р. у звязку з перейменуванням ТОВ «Хенкель Ужгород» на ТОВ «ФЦА Україна» він переведений на рівнозначну посаду даного товариства і де працював до 30.09.2007 року, з 01.10.2007 р. по 10.07.2009 р. на посаді завідувача здоровпункту ТОВ «Інтерфіл».

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 р. працював на підприємстві яке за роки його праці шляхом реорганізації змінювало свою назву але не змінювалися основні функції позивача як фельдшера та в подальшому працював завідувачем здоровпунктів АТ «Софора», ТОВ «ФЦА Україна» та ТОВ «Інтерфіл» до 10.07.2009 р.

Рішенням комісії УПФ України в м. Ужгород з розгляду питань, повязаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства, яке оформлене протоколом № 10 від 11.03.2014 р., ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у звязку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення даного виду пенсії.

Відмова відповідача мотивована тим, що відповідно до п «е»ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоровя при наявності спеціального стажу роботи 25 років за Переліком закладів і установ охорони здоровя затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів № 1436 від 26.09.2002 р. Згідно з вище вказаним переліком, періоди роботи ОСОБА_1 в АТ «Софора» на посадах фельдшера та завідувача здоровпункту з 01.09.1992 р. по 30.11.1999 р., в ТОВ «ФЦА Україна» з 01.12.1999 р. по 30.09.2007 р., в ТОВ «Інтерфіл» з 01.10.2007 р. по 10.07.2009 р. на посадах завідувача здоровпунктом, не можуть бути зараховані до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки здоровпункти цих товариств (організацій) були створені з ініціативи адміністрації і оплата праці проводилася за рахунок фонду оплати праці підприємств (організацій), тобто здоровпункти не входили до складу поліклініки, а тому не належать до закладів охорони здоровя

Як видно зі змісту вищезгаданого рішення, комісія встановила, що спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 8 років 11 місяців 26 днів.

Відповідно дост. 55 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»визначено категорії працівників галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Зокрема, п. «е»ст. 55 вказаного Законупередбачає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Отже, основною вимогою нормиЗаконує наявність спеціального стажу роботи 25 років. Для визначення права на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи необхідно, щоб людина працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до п. 2розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»пенсії за вислугу років призначаються за нормами цьогоЗаконуза наявності трудового стажу, передбаченогоЗаконом України «Про пенсійне забезпечення». Право на пенсію за вислугу років лікарів та середнього медичного персоналу визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909.

Наказом Міністерства охорони здоровя України від 28.10.2002 р. № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.11.2002 р. за № 892/7180, затверджено Перелік закладів охорони здоровя, згідно з пунктом 1.2 якого до амбулаторно-поліклінічних закладів віднесені пункти охорони здоровя (здоровпункти). Такі пункти створювалися на підприємствах для організації медичної допомоги працівникам цих підприємств та входили до складу поліклінік. Починаючи з 1992 року у звязку із дефіцитом бюджетних коштів ці підрозділи були передані на баланс підприємств із збереженням їх функцій і посад медичних працівників. При цьому згідно з приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію, незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості цих закладів і установ. Пункти охорони здоровя(здоровпункти), які функціонують на підприємствах та пройшли державну акредитацію як заклади охорони здоровя, відносяться до закладів охорони здоровя, робота в яких на посадах лікарів та середнього медичного персоналу дає право на вислугу років відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до статей 3 і 16 Основ законодавства України про охорону здоровя, установами охорони здоровя є підприємства, установи і організації, завданнями яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоровя шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широких профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Безпосередньо охорону здоровя населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні і інші установи охорони здоровя.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючите, що з трудового стажу позивача вбачається, що він працював в АТ «Софора» на посадах фельдшера та завідувача здоровпункту з 01.09.1992 р. по 30.11.1999 р., в ТОВ «ФЦА Україна» з 01.12.1999 р. по 30.09.2007 р., в ТОВ «Інтерфіл» з 01.10.2007 р. по 10.07.2009 р. на посадах завідувача здоровпунктом, що підтверджується матеріалами справи, то за таких обставин суд приходить до висновку, що позивач на протязі всього свого трудового стажу працював в закладі охорони здоровя, а тому пропрацювавши більше 25 років має право на пенсію за вислугу років незалежно від віку.

За наведених обставин, суд вважає, що позов позивача підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 73.08 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 71, 94, 159, 160-163, 167, 185-186 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відмову Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоровя відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неправомірною.

Зобовязати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику закладу охорони здоровя відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням його стажу роботи в період з 1 вересня 1992 року по 10 липня 2009 року на посадах фельдшера, завідувача здоровпунктів в АТ «Софора», ТОВ «Хенкель Ужгород», ТОВ «ФЦА Україна» та ТОВ «Інтерфіл».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом десяти з дня отримання її копії.

Головуюча Сарай А.І.