Рішення № 61793073, 05.10.2016, Оболонський районний суд міста Києва

05.10.2016 Справа № 756/5597/16-ц

унікальний № 756/5597/16-ц

провадження № 2/756/3579/16

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Маринченко М.М.‚

при секретарі Приголовкіну В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук Олена Вікторівна, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Київської міської ради про визнання за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_5

За свого життя, а саме 02 лютого 2007 року, ОСОБА_5 склала заповіт, за яким все майно вона заповіла позивачам.

Позивачі після смерті ОСОБА_5 звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на спірну квартиру, оскільки право власності на спірну квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.02.1998 року та договором купівлі-продажу від 15.11.1999 року, однак вказаний договір не зареєстрований у відповідному органі реєстрації прав на нерухомість.

Посилаючись на те, що вони не можуть оформити право на спадщину у нотаріуса за відсутності належних правовстановлюючих документів, позивачі просять визнати за ними право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Позивачі в судовому засіданні позов підтримали.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просив прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу за відсутності представника.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пінчук О.В. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, додатково пояснив, що в кінці 1999 року він продав своїй матері ОСОБА_5 належну йому ? частку квартири АДРЕСА_1, проте вказаний договір не було зареєстровано в БТІ у встановленому порядку. Після продажу своєї частки квартири він у спірній квартирі не проживає, проживає у АДРЕСА_2, в спірній квартирі проживала матір до дня смерті та інколи проживав його племінник ОСОБА_2, син позивача ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних долях згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.02.1998 року.

Згідно нотаріально посвідченого договору від 15.11.1999 року ОСОБА_4 продав належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 її придбала за 7016 грн. Договір містить посилання на те, що він підлягає реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу від 15.11.1999 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 15.11.1999 року був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №2725, проте не був зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 14 липня 2016 року №8996 (И-2016), наданої на запит суду, вбачається, що спірна квартира на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.02.1998 року; інформація щодо обтяження на вказану квартиру відсутня.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо вказаного об'єкта нерухомого майна відсутні.

Разом з тим, ОСОБА_5 набула право власності на 1/2 частину квартири за договором купівлі-продажу від 15.11.1999 року, оскільки після підписання вказаного договору їй було передано придбану частку квартири для володіння та користування і вона постійно проживала у спірній квартирі до смерті.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 06 червня 2015 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

З пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_5 є матір'ю позивача ОСОБА_1 та бабусею позивача ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_1

З матеріалів спадкової справи №1/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що 02 лютого 2007 року ОСОБА_5 складено заповіт, за яким все майно все майно, що буде належати їй на день смерті, вона заповідає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

17 червня 2015 року та 13 липня 2015 року (тобто у встановлений законом шестимісячний строк) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пінчук О.В. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої, а ОСОБА_2 - онуком померлої, і вони є спадкоємцями за заповітом, інші спадкоємці, крім позивачів, з заявами про прийняття спадщини не зверталися. Позивачі у заявах про прийняття спадщини повідомили, що спадкоємцем за законом є син померлої ОСОБА_4 Проте з заявою про прийняття спадщини він не звертався, а в судовому засіданні підтримав позов та не заперечував проти прийняття спадщини позивачами.

Згідно ст.ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пінчук О.В. від 25 березня 2016 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу не був зареєстрований у відповідному органі реєстрації прав на нерухомість.

На підставі викладеного судом встановлено відсутність умов для отримання позивачами свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у нотаріуса, тому їх вимоги про визнання за ними в судовому порядку права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 51,28 кв.м, житлова площа квартири 30,61 кв.м) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 (загальна площа квартири 51,28 кв.м, житлова площа квартири 30,61 кв.м) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Маринченко