Ухвала суду № 61793047, 29.09.2016, Оболонський районний суд міста Києва

29.09.2016 Справа № 756/12900/15-к

Провадження № 1-кп/756/532/16

Унікальний № 756/12900/15-к

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

29 вересня 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Римара Є.П.

секретар - Погорелова В.П.

за участю прокурора ЮРЛОВОЇ О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5, провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання по розгляду кримінальних проваджень внесених до ЄРДР за №12015100050006990 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився у м. Київ, громадянина України, українця, студента 2 курсу Європейського Університету, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що народився у м. Київ, громадянина України, українця, студента 3-го курсу Українського Національного державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч.4 ст.296 КК України, надійшов до Оболонського районного суду м. Києва 27 травня 2016 року.

Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4, було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з того, що на його думку за обвинуваченням, пред'явленим його підзахисному за ч.3 ст.186 КК України, в порушення вимог ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить повного викладу фактичних обставин, обвинувачення не логічне та не конкретне, точно не вказано місце, час, спосіб, наслідки злочину.

Так, захисник вказав, що відсутні повні та конкретні відомості щодо заздалегідь підготовлених засобів вчинення кримінального правопорушення, приміщення, до якого проник ОСОБА_3 та інші особи вказано як АЗК «КЛО», в іншому випадку АЗС «КЛО». Назва потерпілої особи чи то ТОВ «Прем'єр Ліга», чи то ТОВ «Прем'єр-Ліга», що у відповідності до реєстру юридичних осіб є різними юридичними особами, розташованими за різними адресами. Також обвинувальний акт не містить вказівки на спосіб проникнення до приміщення, що в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину. Не містить обвинувальний акт відомостей щодо місцезнаходження викраденого майна, його належності, способу заволодіння майном.

Захисник ОСОБА_2, обвинувачені, законний представник неповнолітнього обвинуваченого підтримали думку захисника обвинуваченого ОСОБА_4

В судовому засіданні захисником ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Дане клопотання обґрунтоване тим, що на думку захисту, під час досудового розслідування мало місце зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, однак будь-яких посилань на відповідні процесуальні судові рішення обвинувальний акт не містить.

Також на думку захисту, в обвинувальному акті не вказано, яке саме майно було пошкоджено обвинуваченим ОСОБА_3.

Вважаючи вказані порушення грубими, захисник просив повернути акт прокурору.

Захисник ОСОБА_4, законний представник, обвинувачені, кожен окремо просили таке клопотання задовольнити та повернути акт прокурору.

Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України, підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступних підстав.

Так, з обвинувального акту видно, що реєстр матеріалів досудового розслідування (а/с 178) містить вказівку на залучення до провадження в якості потерпілої особи громадянки ОСОБА_6, однак в обвинувальному акті відсутні відомості щодо повідомлення вказаного потерпілого про завершення досудового розслідування, ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України на думку суду не містить повного та детального викладу фактичних обставин, обвинувачення викладено не конкретно, точно не вказано спосіб вчинення протиправних дій, мотив, засоби вчинення кримінального правопорушення, на які міститься посилання в обвинувальному акті, наслідки злочину. Відсутні повні відомості щодо власника майна, якого в подальшому було визнано потерпілим.

У відповідності до п.13. ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Дослідивши наданий прокурором обвинувальний акт, суд виявив невідповідність останнього вимогам чинного кримінального процесуального законодавства України, зокрема в порушення п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, у відповідності до якого необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення».

У той же час, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку про неможливість в даному конкретному випадку логічного та зрозумілого роз'яснення пред'явленого обвинувачення.

За таких обставин, підсумовуючи все наведене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини порушують безспірне право ОСОБА_1, ОСОБА_3 на захист від конкретного та зрозумілого обвинувачення.

Аналогічну позицію з даного приводу зайняв і Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австралії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Саєссі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австралії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п.п. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення «Пелісьє та Саєссі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на підставі викладеного вище у своїй сукупності, беручи до уваги, що вказані недоліки не можуть бути усунені під час судового слідства, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3, підлягає повторному поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись п. 3 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 314, 291 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Повернути прокурору обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.3 ст.186 КК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 7 днів з моменту її оголошення.

Суддя Є.П.Римар