Ухвала суду № 61789919, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/51608/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Волинської митниці ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

скасувати накази Волинської митниці ДФС від 3 серпня 2015 року № 801-о про його звільнення та від 19 серпня 2015 року № 945-о, яким внесено зміни внесено зміни до наказу № 801-о;

поновити на посаді головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, оскільки втрата контролю за діями підлеглих не може бути розцінена як одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом від 10 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності вини у вчиненні проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, та допущенні порушення процедури накладення стягнення, зокрема, не відбирання пояснення.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення цих судів скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що у випадку, коли в наказі про звільнення не наведено підстав для такого звільнення, суд може в своєму рішенні змінити формулювання підстав звільнення. Окрім того, апеляційним судом справу розглянуто без участі представника відповідача, який не повідомлявся належним чином про судовий розгляд.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

За правилами, передбаченими пунктом 1 частини першої статті 41 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП), розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

При роз'ясненні цієї норми, Верховний Суд України у пункті 27 постанови Пленуму від 06.11.1992 р № 9 (з подальшими змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказав на те, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

У вказаній нормі йдеться про одноразове порушення трудових обов'язків, а не про триваюче, що може потягти за собою застосування дисциплінарних стягнень і звільнення з інших підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, підставою до звільнення ОСОБА_4 стало неналежне, триваюче, в період з 1 квітня по 1 червня 2015 року, виконання ним як заступником начальника відділу митного оформлення № 7 митного поста «Яготин» Волинської митниці ДФС службових обов'язків в частині загального керівництва особовим складом відділу, в тому числі організації, координації та контролю за діяльністю ввіреного йому відділу, що призвело до заподіяння значних матеріальних збитків державі.

Зазначені обставини не дають підстав вважати про наявність одноразового порушення трудових обов'язків, тому суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Стаття 149 КЗпП визначає порядок застосування дисциплінарних стягнень. Оскільки одноразове грубе порушення трудових обов'язків є видом дисциплінарного проступку, роботодавцем має бути дотриманий порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Як правило, сам факт порушення (виявлення проступку) фіксується у відповідному акті, який складає або власник, або контрольні органи (ревізійна комісія господарського товариства, служба внутрішнього аудиту, незалежні аудитори, працівники прокуратури та ін.). Працівник ознайомлюється з актом під підпис.

Перед тим як застосувати дисциплінарне стягнення, роботодавець (в особі керівника підприємства або власника (його представників), якщо йдеться про вчинення грубого порушення керівником) повинен з'ясувати причини й обставини вчинення проступку. Для цього він має зажадати від працівника письмових пояснень.

Дотримання таких вимог є важливою умовою дисциплінарної відповідальності, і в разі їх відсутності розцінюється як недодержання процедури звільнення.

За висновком судів попередніх інстанцій, який ґрунтується на зібраних у справі доказах, у позивача пояснення по факту вчиненого не відбиралося.

В даному випадку, суд не міг змінити формулювання причин звільнення, адже згідно наказу, який є предметом оскарження, ОСОБА_4 звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, тому не було підстав до визнання його звільненим за іншою статтею трудового права.

Відповідно до частини другої статті 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в касаційній скарзі не зазначив обставин та не вказав доказів, які міг би дослідити суд апеляційної інстанції, що призвело б до ухвалення іншого рішення, тому лише сам факт неповідомлення про час та місце розгляду справи не дає підстав до скасування рішення апеляційної інстанції

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС відхилити, а судові рішення Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман