Ухвала суду № 61789754, 20.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року м. Київ К/800/9839/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Веденяпіна О.А.

за участю секретаря: Латишевої Л.П.

представників:

позивача: Хахулі М.О.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року

у справі № 813/594/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Галицька основа») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Галицька Основа" відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа" задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на її правонаступника - Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області. Колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Галицька Основа» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2011 року № 404/23-2/33419843.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 154 494,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0002212320/16264, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 154 494,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн.

Також, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Галицька Основа» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт від 30.06.2011 року №135/23-а/33419843.

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 363 072,00 грн. за 2010 рік; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 290 458,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0002312320/16564, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 363 072,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 90 768,00 грн., № 0002322320/16565, яким ТОВ «Галицька Основа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 290 458,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 72 615,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг ).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову доставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Галицька основа» (замовник) та ПП «Львів Металбуд» (виконавець) укладено договір від 01.12.2009 року № 032-12/09-Л, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи з власних матеріалів на об'єкті «Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Панча, 18 Б, в м. Львові».

Також, між позивачем (замовник) та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» (виконавець) укладено договір від 01.07.2010 року № 029-07/10-Л про виконання робіт, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати на об'єкті роботи з влаштування фундаментів, влаштування цегляної кладки.

01.08.2010 року TOB «Галицька основа» (замовник) укладено з ПП «Львів Проектбуд Реставрація» (виконавець) договір № 030/08/10-JІ, відповідно до якого замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи на об'єкті, вартість робіт визначається відповідно до локального кошторису та розрахунку договірної ціни, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія «Добробут» (виконавець) укладено договір від 09.03.2011 року №036-03/11-Л, на підстав якого виконавець зобов'язується виконати роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані товариством первинні документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентами.

Також, Львівським апеляційним адміністративним судом встановлено, що вироком апеляційного суду Львівської області від 16.07.2015 року у справі № 464/9969/13-К, визнано винним директора ПП «Львів-Металбуд», ПП «Львівпроектбудреставрація» у вчиненні кримінальних правопорушень, що в свою чергу, підтверджує фіктивність здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання спірних робіт; вищевказані господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами, з урахуванням вироку апеляційного суду Львівської області від 16.07.2015 року у справі № 464/9969/13-К, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)О.В. Вербицька Судді(підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)О.А. Веденяпін