Ухвала суду № 61789670, 22.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року м. Київ К/800/21239/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Рибченко А.О. Юрченко В.П.,за участю секретаря:Латишевої Л.П.,за участю представників позивача:Переясловської М.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року

у справі №804/3204/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт Сервіс Плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року №0000061503,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карт Сервіс Плюс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року №0000061503.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року №0000061503. Також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що склали акт від 18 січня 2013 року №155/153/33634870, яким встановили завищення позивачем суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з огляду на що, податковим органом відповідно до вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 103 331 668,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2013 року форми «В4» №0000061503, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 103 331 618,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту попередньо проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, іншого законодавства за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року від 21 травня 2012 року №1168/22-2/33634870, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого, на думку відповідача, позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на суму 103 331 667,00 грн.

Прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0000592302 та №0000582302 оскаржені позивачем в судовому порядку.

При цьому, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі №2а/0470/8386/12, позовні вимоги позивача про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, рішення суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами попередньої перевірки позивача не набрало законної сили, а відтак висновки відповідача про неправомірне перенесення позивачем до рядку 24 декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду лютого 2012 року у розмірі 103 331 618,00 грн. є необґрунтованими.

Так, за змістом пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; 2) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі - Порядок № 1492) залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядку 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 визначено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

При цьому, у відповідності до пункту 2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236 (далі - Порядок № 1236), у разі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податку структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою «В4».

Зі змісту форми податкового повідомлення-рішення «В4», яка є додатком 8 до Порядку №1236, вбачається, що при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення, заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складене повідомлення-рішення, зменшується у картці особового рахунку платника податків, що ведеться в органі податкової служби.

Аналізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що у разі, коли за результатами перевірки податковим органом встановлено завищення задекларованого платником податку залишку від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість і виписано повідомлення-рішення за формою «В4» та якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення, яке після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження залишене без змін, сума завищеного залишку від'ємного значення зі знаком «-» підлягає відображенню по картці особового рахунку платника податку протягом десяти календарних днів та по рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість звітного періоду, в якому закінчено процедуру оскарження.

Разом з тим, зважаючи що процедура судового оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року у справі №2а/0470/8386/12 за позовом позивача до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року №0000592302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 103 331 667,00 грн. станом на момент проведення перевірки (18 січня 2013 року) та на момент розгляду справи попередніми судовими інстанціями не була завершена, податковим органом безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 103 331 618,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року у справі №2а/0470/8386/12, скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у вказаній справі та прийнято постанову щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2012 року №0000582302 та №0000592302.

Вказаним судовим рішенням встановлено відсутність факту завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) на суму 103 331 667,00 грн.

За змістом частини першої статті 2 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №804/3204/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Нечитайло О.М. СуддіРибченко А.О. Юрченко В.П.