Ухвала суду № 61789469, 04.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 876/5210/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання виплатити належну ОСОБА_3 суму відшкодування коштів за вкладами у сумі 50000 грн. 00 коп. за договорами банківського вкладу «Партнерський» за №537-ПР2 від 21.10.2008 року та «Потужний Єврик» за №539-ПЄ2 від 21.10.2008 року його спадкодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах по 25000 грн. 00 коп.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті збільшеного розміру гарантованої суми відшкодування в розмірі 50000 грн. 00 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року позов задоволено. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити належну ОСОБА_3 суму відшкодування коштів за вкладами у сумі 50000 грн. 00 коп. за договорами банківського вкладу «Партнерський» за №537-ПР2 від 21.10.2008 року та «Потужний Єврик» за №539-ПЄ2 від 21.10.2008 року його спадкодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах по 25000 грн. 00 коп.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 і АБ «Банк регіонального розвитку» Львівська філія 21.10.2008 року було укладено договір банківського вкладу за №537-ПР2 «Партнерський» на суму 10000,00 дол. США та за №539-ПЄ2 «Потужний єврик» на суму 10000,00 євро.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено ОСОБА_3 гарантовану суму вкладу у розмірі 150000 грн. 00 коп.

Відповідно до рішення Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.08.2012 року, вирішено збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 200000 грн.

Згідно з рішенням Франківського районного суду від 11.11.2013 року зобов'язано АБ «Банк регіонального розвитку» в особі ліквідатора включити ОСОБА_3 до переліку вкладників акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язано ліквідатора акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» направити такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Листом від 01.08.2013 року АК «Банк регіонального розвитку» повідомив ОСОБА_3 про те, що ліквідатором банку 22.07.2013 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було надіслано листа про включення його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Листом від 04.03.2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відмовив ОСОБА_3 у здійсненні виплати вищенаведеної суми мотивуючи це тим, що рішенням виконавчої дирекції від 23.05.2013 року закінчено виплату вкладникам АК «Банк регіонального розвитку».

Відповідно до ч.1,3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно з п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.

Абзацом 2 ч.2 ст.215 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст.12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Спір у цій справі фактично виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації (банкрутства) банку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16, а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний позов може бути розглянуто за правилами КАС України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі № 813/6046/14 слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі №813/6046/14 - скасувати.

Провадження в справі № 813/6046/14 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання до вчинення дій - закрити.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич