Ухвала суду № 61789467, 04.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р. Справа № 876/4232/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Улицького В.З.,

суддів Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,

при секретарі: Дутка І.С.

за участю представника відповідача: Галеєв С.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач в грудні 2015 року звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області №1101/К від 25.11.2015 року про звільнення позивача з посади начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції у Львівській області; поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції у Львівській області; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.11.2015 року до дня поновлення на роботі; стягнення з відповідача на користь позивача 95555 гривень моральної шкоди; стягнення з відповідача на користь позивача 404,64 гривень матеріальної шкоди за лікування.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст.36 Кодексу законів про працю України згідно заяви про звільнення за згодою сторін, яка була написана на нараді начальника обласного управління юстиції без зазначення дати її написання та моменту звільнення. Також позивач зазначив, що такі заяви були написані усіма підлеглими задля забезпечення їх дисципліни керівництвом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.11.2015 року № 1101/К Про звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7597,78 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015 року та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3181,38 грн (три тисячі сто вісімдесят одна гривня 38 копійок) без урахування сум обов'язкових до сплати податків та зборів, звернута до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головное територіальне управління юстиції у Львівській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Як видно з матеріалів справи Наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області №1101/К від 25.11.2015 року позивача звільнено з посади начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за заявою позивача.

З заяви про звільнення копія якої міститься в матеріалах справи вбачається, що на ній відсутня дата її написання та дата, з якої позивач підлягав би звільненню з займаної посади, а є лише резолюція відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції у вересні 2015 року на нараді у керівництва області начальник Головного управління юстиції у Львівській області попросив усіх присутніх районних керівників написати заяви про звільнення з посади за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Колегія суддів апеляціного суду зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені в цьому Законі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В п. 8 постанови від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів Пленум Верховного суду України роз'яснив, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1статті 36 Кодексу законів про працю України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 Кодексу законів про працю України).

Зважаючи на наведене, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заява про звільнення позивача з займаної посади за угодою сторін, не містить ні дати її написання ні волевиявлення (пропозиції) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати. Резолюція відповідача, що знаходиться на вказаній заяві, також не містить ні пропозиції, ні погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано.

Зважаючи на викладене колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заява позивача не містить дати її написання, строку з якого має бути припинений трудових договір, а також сторонами не подано будь-яких інших доказів, які б свідчили про уточнення позивачем та погодження відповідачем строку з якого трудовий договір припиняється, то в розумінні пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України відсутня повна згода сторін на звільнення позивача за угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016року у справі №813/6509/15-а- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: В. Улицький

Судді: C. Кузьмич

Р. Гулид

Повний текст ухвали виготовлено 05.10.2016 року