Ухвала суду № 61789451, 04.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 р. Справа № 876/5141/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Клапчук Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року у справі за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 30.12.2015 р. про відмову у визнанні гр. Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_5 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву гр. Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_5 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Держаної міграційної служби України від 30.12.15 року неправомірно відмовлено гр. Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_5 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п. 1,13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відсутні. Вважає, що рішення центрального органу міграційної служби про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є таким, що прийняте без повної оцінки основних елементів заяви про захист у їх співвідношенні із інформацією про країну походження заявника та суперечить положенням ст. 1, ст.10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", нормам Правил розгляду заяв та оформлення документів та не відповідає принципам обґрунтованості, добросовісності та пропорційності рішень органів державної влади. Відповідачем при прийнятті спірного рішення не враховано вказаних заявником доводів щодо наявності обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань в країні походження та наявності загрози його життю, а у повідомленні про відмову у визнанні біженцем не викладено конкретної причини такої відмови. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року адміністративний позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна міграційна служба України. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є громадянином Сирії, ІНФОРМАЦІЯ_1, араб за національністю, за віросповіданням мусульманин, рідна мова арабська, народився у м. Тадмур (Пальміра), провінція Хомс, Сирія, освіта - незакінчена вища, за сімейним станом - неодружений. На територію України 24.10.2011 року позивач прибув з метою навчання у Львівському національному медичному університеті ім. Д.Галицького легально, на підставі національного паспорта та студентської візи серії НОМЕР_1.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що 30.07.15 року за спробу незаконного перетину, поза пунктом пропуску, державного кордону з України в Республіку Польща, позивач був затриманий прикордонним нарядом Республіки Польща.

Мостиським прикордонним загоном 09.08.2015 року було прийнято рішення про примусове повернення за межі України гр. Сирії ОСОБА_5 та зобов'язано його покинути територію України до 19.08.2015 року.

Разом з тим, 19.08.2015 року позивач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Управління Державної міграційної служби у Львівській області, в якій зазначив, що у зв'язку з тим, що за час його перебування в Україні в Сирії почалася війна, будинок в якому він проживав зруйновано, рідні виїхали з країни походження і йому немає куди повернутися.

10.09.2015 року видано наказ ГУ ДМС України у Львівській області про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Державною міграційною службою України винесено рішення від 30.12.2015 року про відмову гр. Сирії ОСОБА_5 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Правовий статус біженця в Україні, порядок його надання, втрати та позбавлення цього статусу, а також питання державних гарантій захисту біженців регулюються Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також, якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

ГУ ДМС України у Львівській області було прийнято рішення від 30.12. 2015 року про те, що заява ОСОБА_5 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є необґрунтованою та має ознаки зловживання процедурою надання притулку в Україні зроблено фактично у зв'язку із незаконним перебуванням позивача після 19.08.2015 року.

При перевірці відповідності заяви вимогам п. 13, ч.1, ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасово захисту", ГУ ДМС України у Львівській області, визнала, що конфлікт у Сирії характеризується високою інтенсивністю загального насилля. У цьому контексті серйозні порушення прав людини є поширеним явищем і існує реальний ризик застосування поводження, забороненого статтею З Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому у разі повернення до Сирії заявнику буде загрожувати ризик зазнати поводження, яке заборонене статтею 2 і З Європейської Конвенції.

В Рекомендаціях УВКБ ООН від 27.10.2014 року зазначено, що конфлікт у Сирії триває вже четвертий рік, і гуманітарна ситуація як і раніше погіршується. Загальне число людей, що потребують гуманітарної допомоги в Сирії досягло 11 млн. осіб, серед яких близько 6,45 млн. ВПЛ. Хоча конфліктом порушена вся територія Сирії, більшість потребують допомоги, за повідомленнями, зосереджена в провінціях Алеппо і Ідліб. Понад 4,7 млн. чол. живуть у важкодоступних районах, а 241 тис. перебувають в окупованих районах, відрізаних від поставок предметів першої необхідності і практично недоступних для гуманітарних організацій.

Відповідно до п. 27 Рекомендацій у тих випадках, все більш виключних де критерії включення в міжнародний захист згідно Конвенції 1951 року не будуть дотримані, слід розглядати більш широкі критерії відповідності поняття біженець, сформульовані в регіональних нормативно-правових актах, що стосуються біженців, або інші форми міжнародного захисту, в тому числі додатковий захист або захист від висилки, основаних на міжнародних або регіональних нормах в області прав людини або базуються на нормах національного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі інформації по країні походження позивача ГУ ДМСУ у Львівській області встановила достовірність та правдоподібність тверджень заявника про збройний конфлікт в Сирії, який характеризується високою інтенсивністю загального насилля та супроводжується серйозними порушеннями прав людини, дійшла висновку про існування реального ризику застосування поводження, забороненого статтями 2 та 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, чим фактично підтвердила відповідність заяви ОСОБА_5 вимогам п. 13, ч. 1, ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", тобто наявність умов визнати ОСОБА_5 особою, яка потребує додаткового захисту.

ГУ ДМСУ у Львівській області підтвердила наявність у ОСОБА_5 умов, передбачених п. 13, ч. 1, ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", що в силу положень ст. 6, цього ж Закону зумовлювало прийняття рішення про визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року у справі №813/666/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.10.2016 року